Коментар Андрія Дячишина Голови Комітету підприємців Львівщини:

– Нині ми залишаємося перед дилемою: працювати і мати шанс померти, чи не працювати і вижити. Але ми живемо у вільному світі. Якщо є правила, то вони мають бути одинакові для всіх. Карантин – це також правило. Але насправді уряд мав би ці правила прописувати не шаблонно, а виходячи з конкретної ситуації: як поширюється пандемія, які заходи були зроблені. І якщо нині підприємці бачать той торговий центр, де є велике скупчення людей, десятки, а то й сотні, і там ймовірність підхопити інфекцію більша, ніж у малій крамниці, де буде продавець та покупець, де дистанції дотримуються, то що це за правила? Ми стаємо суспільством правил. Як на мене, це перша позитивна ознака. Після карантину ми будемо інакшими, як після Майдану чи війни. Ми станемо більш суспільними. То чому невеликому магазину біля будинку торгувати не можна, а великому супермаркету – дозволено? До того ж до супермаркету треба добиратися або власним транспортом, або їхати громадським, який нині призначений для інших речей. Де логіка влади? Наприклад, у законопроєкті йшлося про звільнення на березень і квітень від орендної плати, плати за землю і податку на нерухомість, а уже в законі від 30 березня ця норма на квітень зникає. Як це зрозуміти? Як не знаєш, як робити – роби правильно, не знаєш правильно – роби, як пише закон. Завдання, щоб до цього часу закон був відпрацьований. Владі потрібно прописати правильні правила карантину і не заважати. Треба зрозуміти, яке життя буде потім. Економіка, суспільні стосунки – все переформатовується. У людей змінюється підхід споживацький. Часто ми купували третю чи п’яту пару капців, не зносивши першу. Сподіваюся, цей підхід переглянемо. Оскільки кожна пара капців – це не тільки витрачені кошти – це зайвий вуглекислий газ у повітря, це утилізація. Спад виробництва буде. А от рівень виробництва, який був вихований тим споживацтвом, буде переформатований.

Інформація з сайту http://lvivpost.net/lvivnews/n/46093