«Це кровоспинні засоби, бандажі, імпортні шини, целокс, книжечки. Натрій-хлор з крапельницею ми пакуємо докупи, щоб одразу можна було подавати в кров і не шукати»  - розповідає пані Лілія. Зізнається, кількість ліків – мізер, бракує кровоспинних. Целокс – на вагу золота. Дістають його усіма «правдами та неправдами». Втім ще більша халепа, кажуть волонтери, із звичайними джгутами. Українські гумові  –  не найкращий вибір, хороші ж закордонні  - щонайменше по 18 доларів за штуку. Зібрати аптечку, як її тут називають «натівська» коштує 100 доларів. «Ми прийняли рішення надавати їх спеціальним підрозділам, наприклад снайперам. Вони йдуть на індивідуальні завдання. Ці снайпери, яким ми зробили 20 аптечок, всі вони встигли пройти навчання за натівською системою. Також це розвідники чи мінометники» - каже волонтерка Наталя Микитюк. «Найважче зрозуміти, що ти не допоможеш всім кому хочеш допомогти. Найбільш важко, коли ти отримуєш звістку, що хтось з твоїх підопічних помер», - ділиться волонтерка Марія Олійник-Мудра. Вона скаржиться - велика проблема отримати рецептурні препарати,  до яких відносяться, зокрема, протишокові, які так необхідні на війні. Їх замінюють найсильнішими анальгетиками.

Ці жінки на схід відіслали вже тони медикаментів. Це лише краплина від необхідного. Зараз вони намагаються допомогти шпиталям та лікарням які працюють в зоні АТО. Втім найбільша біда у волонтерів з коштами, їх катастрофічно бракує для закупівлі препаратів.