“Українська державність упродовж багатьох століть не знала поняття «залізна завіса від Заходу». Київська Русь, князівський лад в межах Литовської Русі і республіканський за часів козацької держави були сприятливі для постійного діалогу із західним світом. За середньовіччя на мистецтво католиків спершу величезний вплив справляла Візантія. Відтак православні живописці, серед них українські, вели перед у загальноєвропейському контексті. І ставлення до іконописців було більш шанобливе, ніж до католицьких художників на Заході, яких там трактували як ремісників. Перший біографічний нарис про живописця з`явився саме на Сході. Це було «Житіє Алімпія Печерського». Тим часом як перше біографічне дослідження про західного художника — Джотто - з`явилося на сто років пізніше – за доби готики. І саме ця доба витворила католицький варіант релігійного живопису: західне мистецтво під впливом схоластики ввело в обіг враження від земного життя (так званий готичний реалізм). У той час, як православна ікона була ще довго віддана чернечим ідеалам аскетизму і намагалася ізолюватися від усього земного, тілесного і скороминущого. Українська ікона європеїзувалася не гублячи своєї суверенності. Вона відреагує і на готичний реалізм (художник Андрій Русин), і на ренесансний олімпійський спокій та ідеально пропорційну систему. Рішуча європеїзація була пов’язана з добою бароко. Замість візантійських іконописних зразків, так званих «подлінніков», українці користуються маньєристичними гравюрами західних художників і орієнтуються на здобутки геніїв західного малярства Тінторетто, Ель Греко, Брейгеля, Рубенса, яких пропагували серед «схизматиків» ченці-єзуїти. Києво-Могилянська Академія з її наставленням на західну культуру узаконила цей симбіоз католицької і православної культур. Відтак, 17-18 ст. в Україні – доба культурницького примирення з католицьким і протестантським світом. Враження від земного життя ринули в інтер’єри церков: пейзажі, цивільна і сакральна архітектура, натюрморти з плодів, фруктів, квітів, продуктів харчування, люди в новочасному одязі, фауна – від слонів до качок. «Все, що дихає, да славить Господа». За доби рококо до попередніх мистецьких рецепцій приєднався інтерес до живопису Буше, що помітно в іконах Григорія Левицького та Алімпія Галика. Видатним зразком українського рококо є Сорочинський іконостас”.
Дмитро Горбачов
