Законопроектом визначаються правові засади спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
Головне науково-експертне управління з приводу внесеного проекту вважає доцільним зауважити наступне.
Коло платників податку логічно було б визначити в одній статті, а не в двох, як це пропонується у проекті (статті 1, 7).
Крім того, звертаємо увагу на те, що на сьогодні до платників єдиного податку не належать суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти, суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Водночас у проекті відповідні норми відсутні, що потребує додаткового обгрунтування з точки зору доцільності поширення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на зазначених суб’єктів.
Поданий законопроект не вирішує питання оподаткування малого підприємництва комплексно. Звертаємо увагу й на те, що на сьогодні фізичні особи – суб’єкти підприємництва можуть сплачувати й фіксований податок (відповідно до розділу ІУ Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” та статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”). Проте подані матеріали не містять інформації щодо подальшого застосування (чи скасування) фіксованого податку.
Проектом одним з критеріїв запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності пропонується встановити розмір мінімальної заробітної плати, офіційно встановлений на 1 січня поточного року (стаття 1). Такий критерій має певні переваги, про що йдеться у пояснювальній записці. Водночас звертаємо увагу на те, що з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, яке відбувається щороку, збільшуватиметься контингент суб’єктів малого підприємництва, що застосовуватиме спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що, відповідним чином, призведе до зрушень в структурі джерел формування доходів бюджетів різних рівнів.
Аналогічний критерій (мінімальний розмір заробітної плати) пропонується запровадити і для встановлення величини оподаткування підприємницької діяльності (стаття 2 проекту), що також має певні переваги. Водночас звертаємо увагу на те, що прив’язка рівня оподаткування до розміру державного соціального стандарту у разі його підвищення може призвести до збільшення податкового тиску на суб’єктів підприємницької діяльності.
Звертаємо увагу на те, що запровадження внесених пропозицій збільшить податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб в кілька разів. Вважаємо такий підхід в умовах фінансової кризи необгрунтованим.
До проекту також доцільно надати пояснення нерівномірного збільшення мінімального та максимального розмірів ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб. Так, наприклад, мінімальну ставку пропонується збільшити у шість разів, в той час як максимальну – у три рази.
Крім того, потребує додаткового обгрунтування пропозиція щодо нерівномірного збільшення податкового навантаження на суб’єктів малого підприємництва фізичних та юридичних осіб. Адже згідно з статтею 3 проекту рівень оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб залишається незмінним, в той час як для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб ставку податку, як вже зазначалось, пропонується збільшити в кілька разів.
Згідно з частиною 2 статті 5 проекту у разі несплати фізичною особою єдиного податку у визначені строки свідоцтво на право сплати єдиного податку анулюється. При цьому терміни та порядок анулювання свідоцтва не визначаються.
У законопроекті передбачено звільнити суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які сплачують єдиний податок, від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (частина 5 статті 2 та абзац 6 частини 1 статті 6).
Головне науково-експертне управління звертає увагу на те, що 15 січня 2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, нормами якого віднесено фізичних осіб–підприємців, які обрали спеціальну (спрощену) систему оподаткування, в тому числі тих, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за договором цивільно-правового характеру, а також членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до платників єдиного соціального внеску та передбачено для них особливості його сплати. Оскільки від розміру сплаченого внеску залежатимуть розміри страхових виплат (пенсії, допомоги у разі тимчасової втрати працездатності, по безробіттю), таким платникам надано право самостійно визначати суму доходу (для себе та членів сім’ї), з якої справлятиметься єдиний соціальний внесок, але ця величина повинна становити не менш як 50 відсотків мінімального розміру внеску за кожну особу і бути не більше максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.
При цьому в пропозиціях Президента України до зазначеного вище закону зауваження з цього питання відсутні.
З огляду на зазначене пропонуємо привести норми законопроекту щодо звільнення суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які сплачують єдиний податок, від сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у відповідність до вимог Закону України “Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
Крім цього вважаємо за доцільне замінити назву Державного фонду сприяння зайнятості (абзац 4 частини 7 статті 2) на Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що відповідатиме законодавству у цій сфері.
Законодавча пропозиція щодо регулювання сфери застосування електронних контрольно-касових апаратів певною мірою не узгоджується з вимогами статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, якими передбачено, що “встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається”.
Внесена законодавча пропозиція в частині терміну набрання чинності закону не узгоджується з принципом стабільності системи оподаткування, визначеним статтею 3 Закону України “Про систему оподаткування”, який полягає у забезпеченні незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 27 Бюджетного кодексу України законопроект має бути направлений Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо доцільності його прийняття, можливості та терміну набрання ним чинності.
Узагальнюючий висновок: законопроект може бути прийнятий за основу, проте вважаємо, що актуальним на сьогодні є не удосконалення окремих податкових законів та запровадження нових податків, а прийняття Податкового кодексу, який комплексно визначатиме основні засади податкової системи України.
Джерело: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34573
