В умовах кризи держава покладає великі надії на малий і середній бізнес, він має врятувати економіку країни і бюджет. Проте, щоб йому вдалося виконати це важке завдання, влада мала б якщо не сприяти, то принаймні не перешкоджати.
Пропонуємо до уваги читачів ZAXID.NET інтерв'ю про непрості дискусії бізнесу з владою в умовах кризи з головою Аналітичної Групи Комітету підприємців Львівщини Ігорем Гурняком.
– Це просто соромно для народних обранців, коли в умовах кризи вони роблять все для порятунку власного бізнесу, при цьому поглядаючи на «не представлений» у владі бізнес як на дійну корову.
В умовах кризи держава покладає великі надії на малий і середній бізнес, він має врятувати економіку країни і бюджет. Проте, щоб йому вдалося виконати це важке завдання, влада мала б якщо не сприяти, то принаймні не перешкоджати.
Пропонуємо до уваги читачів ZAXID.NET інтерв'ю про непрості дискусії бізнесу з владою в умовах кризи з головою Аналітичної Групи Комітету підприємців Львівщини Ігорем Гурняком.
- Наприкінці минулого року ви доволі оптимістично дивилися на перспективи малого і середнього бізнесу в умовах кризи. Зазначали, що малий та середній бізнес Західної України доволі швидко подолає кризу, якщо влада не створюватиме додаткового тиску на бізнес. Проте на початку 2009 року з'явилося багато урядових ініціатив, які обурили бізнес, чи не так?
- У кінці минулого року я бачив чітко, що фондовий ринок в Україні не є настільки розвинений, як в інших державах світу. У нас була певна відособленість від тих держав, що в результаті світової фінансової та фондової кризи мали б найбільш серйозно постраждати. Я в цьому був переконаний. Я бачив досвід попередньої кризи - 1998-99 років, коли усе так і відбулося.
Більше того, ми пережили українську банківську кризу наприкінці 2004 - на початку 2005 року, і це так само пройшло для малого бізнесу Західної України більш-менш не відчутно. І я на фоні цих процесів був абсолютно впевнений, що ми так само відособлено і досить швидко виберемося і з цієї кризової ями.
Проте уряд знайшов для себе механізм подолання кризи в тому, щоб збільшувати надходження у Державний бюджет, виходячи з тої бази оподаткування, яка в нього була. Тобто збільшити оподаткування тих суб'єктів підприємництва, які вже є. Які і до кризи почували себе, м'яко кажучи, некомфортно у вітчизняних умовах.
- Які саме урядові ініціативи «збурили» підприємців?
- Спершу було вирішено відмінили режим роботи підприємств на базі давальницької сировини. Одразу ми, а найбільше Європейська Бізнес Асоціація, в якій мало не кожне підприємство зацікавлене у нормальному функціонуванні режиму давальницької сировини, кинулися протестувати проти цього.
Потім з'явилася ще одна ініціатива: «Давайте прикриємо роботу тіньових схем». І чомусь було таке переконання, що якщо платників єдиного податку, які є водночас платниками ПДВ, позбавити права бути платниками ПДВ, то в такий спосіб прикриється величезна кількість тіньових схем. Але виявилося, що внаслідок цього величезна кількість СПД ФО, які є платниками ПДВ, перестають бути реальними партнерами для представників інших видів бізнесу. Фактично величезна кількість підприємств не змогла б працювати.
Більше того, передбачалося змусити їх сплатити по всіх товарних залишках, по обладнанню, за якими існував податковий кредит на кінець минулого року, ПДВ. Це були б досить серйозні надходження до бюджету, які б мали суттєво його поповнити. Однак одразу бізнес почав протестувати, тому що не можна гребти усіх під один гребінь. Якщо з десяти підприємців один задіяний у тіньовій схемі, то при цьому не можна решту дев'ять позбавляти можливості працювати. Тим більше, що це рішення було незаконним і суперечило цілому букету законів України.
Потім з'явився ще один дуже цікавий законопроект №3518, поданий Міністерством фінансів. Він передбачав наступне: коли ви хочете оплатити СПД ФО товари чи послуги, то можете зробити це лише з прибутку, а не віднести ці суми на валові витрати. Якщо б цей законопроект пройшов, для більших підприємств стало б взагалі невигідно купувати товари і послуги у «спрощенців». Але його було відкликано внаслідок надзвичайно масового спротиву підприємництва, зокрема львівських асоціацій бізнесу.
З'явилися також проекти, які передбачали вилучення кількох видів діяльності з спрощеної системи оподаткування, ускладнення ведення обліку, додаткових нарахувань у пенсійний фонд. У нормальних умовах по усіх цих пунктах можна було б спокійно дискутувати, але не умовах кризи - при майже 50%-му падінні оборотів малого бізнесу.
- Ці антикризові пропозиції стали стимулом для об'єднання підприємців?
- Через усе це бізнес, чесно кажучи, серйозно обурився. Але дуже хорошим наслідком усіх цих процесів стало те, що підприємці почали гуртуватися. Коли бізнес починає гуртуватися, він починає лобіювати свої інтереси, це означає, що він стає сильнішим.
Сила проявляється в тому, що згуртований бізнес менше боїться контролюючих органів, а також поступово тіньову частину свого бізнесу мінімізує. А це вже вигідно і суспільству в цілому, зокрема, вигідно бюджету. Йому стає цікавіше все більше і більше ставати прозорішим. Згуртований бізнес має більше можливостей для розвитку, зростання. Це є дуже добре, і треба подякувати за це творцям цієї ситуації, що вони змусили бізнес гуртуватися. З цим у нас була проблема протягом великого періоду часу.
Відбулася ще одна зміна, бізнес не тільки почав прислухатися один до одного, але й у більшій своїй частині перестав підпускати до впливу на себе політичні партії (але ніхто не відмовляється від співпраці з усіма прагматичними політичними силами). Це дуже хороша річ. Поступово бізнесмени відмежовуються від політичних ігрищ, кулуарщини. Це просто соромно для народних обранців, коли в умовах кризи вони роблять все для порятунку власного бізнесу, при цьому поглядаючи на «не представлений» у владі бізнес як на дійну корову.
- І які результати принесло гуртування підприємців?
- Якщо першу резолюцію, розробником якої був Комітет підприємців Львівщини, зокрема наша Аналітична Група, підтримали лише асоціації Львівської області, то до другої резолюції долучилися вже і Харківський клуб підприємців, і Національний комітет порятунку бізнесу, ядром якого є Антирейдерський союз України.
Також ми почали відслідковувати, хто працює в тому ж напрямку, що й ми. Нещодавно на раді КПЛ прийняли рішення, що почнемо активно співпрацювати із Асоціацією роботодавців Хмельниччини. На цей момент ми вже фактично маємо партнерів і в Харкові, і Києві, в Тернопільській, Хмельницькій областях, і в Черкасах. Шукаємо партнера серед бізнес-асоціацій Донецька. Це не означає, що ми об'єднуємося проти когось, це означає, що ми збираємо пропозиції з удосконалення підприємницького середовища, і хочемо подавати їх центральній владі згуртовано. Водночас прислухаються лише до сильного, а отже впливового.
Як виявилося, бізнесу Донецька і Львова, Києва і Одеси взагалі нема що ділити, в усіх інтереси скеровані в єдиному напрямку. Якщо хтось думає, що люди тут і там, які займаються бізнесом, мають інші поточні проблеми, то дуже помиляється.
- Які найважливіші питання в масштабах країни вдалося вирішити?
- Все-таки декілька постанов вдалося відбити. По-перше, відміна режиму давальницької сировини. Якщо б цього не сталося, на Західній Україні була б повна катастрофа. Текстильна галузь найбільше задіяна в схемах із давальницькою сировиною. Таких підприємств у нас досить багато. Сюди запрошували постійно бізнес Західної Європи вкладати гроші в текстильне виробництво. Деякі консалтингові структури робили наголос власне на тому, щоб створити тут спільні підприємства, яке б працювало на переробці давальницької сировини. На цьому набили руку настільки, що це фактично перетворилося на своєрідний конвеєр
Також вдалося домогтися відмінити постанову, що скасовувала право «спрощенців» бути платниками ПДВ. Хоча до цього часу ще є підприємці, які не отримали свідоцтва платника ПДВ. Все відбувається і сьогодні в дивному повзучому режимі. Цю постанову прийняли дуже швидко, а відміняли довго, довго внормовували процес повернення свідоцтва платника ПДВ, й досі ще є певні питання, які залишаються не вирішеними.
- А які ініціативи не знайшли підтримки?
- Є багато речей, які виявляються порожніми пострілами. Наприклад, законопроект «Про Податковий Кодекс» трошки повисів на сайті Верховної Ради, і його відправили на доопрацювання. І здається, що його доводити до ладу наразі ніхто не збирається.
Є ще законопроект, який стосується введення для декількох галузей прискореної амортизації. Йдеться про те, що підприємствам, які інвестують в обладнання, можна було б повернути частину цих грошей якомога швидше, і використати їх для поповнення обігових коштів чи придбання іншого обладнання. Це дуже важливо. Проте я бачу, що під такими законопроектами висновок Головного науково-експертного управління ВРУ про те, що коли приймаються такі законопроекти, потрібно передбачати, за рахунок яких коштів буде покрита певна недостача у бюджеті, що виникне внаслідок введення цієї норми у дію. Ось таким аналізом ніхто по-справжньому не займається.
- Що потрібно було б робити на рівні України для підтримки малого і середнього підприємництва в умовах кризи?
- Для вирівнювання платіжного балансу країни фактично прикривається імпорт (хоч у січні ситуація і змінилася суттєво у бік вирівнювання). По-перше, це є очевидним протекціоністським заходом і ми нариваємось на адекватні дії інших учасників СОТ. По-друге, може назріти дефіцит певних товарів, які не виробляються в Україні. Якщо так, тоді в національного бізнесу з'являється хороша можливість, щоб розвинути відповідне виробництво в Україні. Зокрема, текстильні підприємства зазначають, що за рахунок прикриття імпорту в них з'являється досить хороші можливості для розвитку внутрішнього ринку збуту.
Але за які кошти? Банківського кредиту фактично немає. З іншого боку, будь ласка, дайте можливість через, наприклад, прискорену амортизацію, пільгове кредитування для виробничих потреб, придбання обладнання через державні банки бізнесу самостійно збільшити динаміку інвестицій, але цього також немає. Мені видається, прикриваючи імпорт без умов для розвитку експорту, ми лише глибше копаємо яму, з якої буде важче вибиратися підприємництву.
Я думаю, владі слід прислухатися до асоціацій малого бізнесу, і подумати над створенням Державного фонду кредитування малого бізнесу. У даній ситуації це було б доречним.
У нас за весь час незалежності так і не виникла Агенція підтримки експорту, на кшталт таких, як є у Польщі (КУКЕ), Німеччині (Гермес), США (тут цю роль виконує Ексімбанк). У нас немає системи гарантування державою експортних операцій для вітчизняних підприємств, страхування експорту, а нам потрібно зараз заробляти валютні кошти, щоб приносити їх в країну.
Також залишилося підвішеним питання функціонування митниці. Є кілька питань, які залишаються невирішеними досить довгий період часу. Насамперед, це питання визначення митної вартості, яке є нечітким. Питання професійної атестації митних брокерів не вирішено до цього часу. Більше того, довжелезні черги надалі нівелюють успіх туристичної галузі.
В нас у Львові з'явилася доволі хороша можливість згуртувати готельний, туристичний, ресторанний бізнес для того, щоб вони усі разом працювали на ввіз туристів, користуючись трендом підготовки до Євро-2012. Проте ми бачимо, що митниця не йде в ногу з цими процесами. Потрібно ініціювати публічну дискусію. Певний компроміс має бути знайдений між містом і митницею в цьому питанні.
- Чи додає вам оптимізму обіцянка Юлії Тимошенко ввести мораторій на підвищення податків і зборів для малого і середнього бізнесу, про що вона сказала після зустрічі з єврокомісаром Гунтером Ферхойгеном?
- Підприємці обговорювали цю тезу Юлії Володимирівни в Інтернеті, і зійшлися на тому, що не може бути лише мораторію на підвищення. Навіть та ситуація, що на сьогодні склалася - діючі орендні ставки, діючі тарифи, відрахування, інвестиційні внески, дозвільні процедури - не є сприятливою для малого і середнього бізнесу. Не може бути мораторію лише на підвищення, треба навести порядок, дати можливість бізнесу нормально працювати. Має бути зменшення тягаря, який несе бізнес - податки і місцеві збори. Тим більше, як видно вже сьогодні, про цю обіцянку вже забуто.
Ми говоримо про те, що треба зробити мораторій на державний нагляд. Не надавати додаткові повноваження органам місцевого самоврядування щодо пожежного, санітарно-епідеміологічного нагляду, архітектурно-будівельного контролю, бо збільшення можливостей для контролю на місцевому рівні, як правило, йде попід руку зі збільшенням відрахувань до відповідних контролюючих органів, до збільшення поборів з малого і середнього бізнесу. Має бути абсолютний мораторій для малого бізнесу на державний нагляд хоча б на рік.
- Які кроки на зустріч підприємцям могла б розбити міська влада?
- Щоб малий бізнес, який у нас в місті є превалюючим, міг розвиватися, місцева влада, насамперед, мала б зменшити ставки орендної плати за оренду об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Якщо порівняти різні міста України, то Львів для деяких видів підприємницької діяльності має навіть дещо нижчі орендні ставки, ніж Київ, чи Дніпропетровськ, чи Харків. Але справа в тому, що і кількість працівників, і обороти в нас менші. Тому потрібно не те, що не говорити, що ці 10-20% орендної ставки є порівняно малими, треба говорити про їх зменшення. Ми вважаємо, що зменшення орендної плати має відбутися практично на 50%, за виключенням хіба що грального бізнесу, бо це дуже специфічний вид діяльності.
Недавно в місті прийняли хорошу ухвалу щодо об'єктів, які будуть готувати до Євро-2012, і які в основній масі звільняються від сплати оренди та сплати інвестиційних внесків. Але в сьогоднішніх реаліях потрібно рятувати весь малий бізнес. Необхідна, якщо не відміна, то зменшення орендних ставок на об'єкти комунальної власності для малих підприємств.
Ми побачили, що на сьогодні доцільно говорити і про відміну на період кризи інвестиційного внеску. В умовах, коли будівельні проекти на загальних умовах вести не можливо, потрібно зробити хоч якийсь більш-менш реальний крок, щоб такі процеси були реалізованими.
На сьогодні в місті він фактично не стягується внаслідок неузгодженості регуляторних норм, хоч є відповідна діюча постанова уряду №772, і відповідна ухвала Львівської міської ради №2141. Але ми забуваємо, що додаткові податки та збори для бізнесу можуть встановлюватися лише законами України.
Спрощення дозвільних процедур можна також робити на рівні міста. У КПЛ ми бачимо, що реорганізація дозвільних процедур має відбуватися за такими принципами: індивідуальна відповідальність чиновника за прийняті рішення, а не колективна безвідповідальність; зменшення кількості дозвільних документів; дотримання чіткої процедури прийняття та подачі документів; жорстке дотримання закону «Про звернення громадян», відповідальність за найменше його порушення. Якщо все це буде працювати, то це буде величезним кроком уперед.
- Як ви оцінюєте дії уряду щодо фінансової підтримки комерційних банків?
- На переконання значної кількості представників комерційних банків найгірша ситуація у банківській сфері була в грудні минулого року. Коли ніяких зовнішніх джерел залучення коштів комерційними банками не було. В січні з'явилося принаймні одне джерело - Державний бюджет, який почав вирівнювати певним чином ситуацію в банківській сфері, а тому можна сказати, що гірше вже не буде.
В будь-якому випадку добре, що держава йде на зустріч комерційним банкам, і намагається впливати на цей процес, не даючи процесам дійти аж до банкрутства конкретних структур.
Проте лишається одна важлива річ - цього справедливо вимагають і голова Асоціації Українських Банків Олександр Сугоняко, і представники більшості банків: «Якщо допомагати банкам, то допомагати усім, і допомагати прозоро, а не поділяти їх на хороші і погані з якихось незрозумілих для загалу причин. Слід чітко пам'ятати про те, що коли виголошується негативна офіційна заява щодо конкретної банківської установи, то це миттєво б'є по її вкладниках і бізнесу, який обслуговується в таких банках».
Найкращим інструментом для банківської системи в цій ситуації мала б бути чіткість, відкритість і прозорість дій уряду щодо всіх банків без виключення.