На сьогодні перелік місцевих податків і зборів, а також порядок їх справляння встановлено у ЗУ «Про систему оподаткування України» та Декреті КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. № 56-93. Реформування системи місцевого оподаткування не викликає ні у кого сумнівів. Адже передбачені на сьогодні 2 місцеві податки та 12 місцевих зборів, більша яких частина не переглядалась із 1993 р., не забезпечують надійними джерелами фінансування місцеві бюджети. Зважаючи на названі фактори, 22 грудня минулого року КМУ подав до ВР законопроект «Про місцеві податки і збори» (№ 3532). Парламент 24 грудня 2008 р. прийняв цей документ у першому читанні. Підприємці та їх представники одностайні в тому, що цей проект не може розглядатись у другому читанні, оскільки його прийняття призведе до посилення фіскального навантаження на малий і середній бізнес та знищення ринків. Тим не менше, у Комітеті ВРУ з питань податкової і митної політики створена робоча група для підготовки узгодженого законопроекту для розгляду парламентом у другому читанні.
Передусім привертає до себе увагу скорочення кількості податків і зборів з 14 до 6. Законопроектом пропонується встановити чотири місцевих податки (ринковий податок, податок за місця для паркування транспортних засобів, податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, плата за землю) та два місцевих збори (рекламний та туристичний). Інші ж – пропонується скасувати.
Деякі «старі» податки приймуть «нове обличчя». Так, ринковий збір, який у проекті став ринковим податком, пропонується стягувати не за самі торгові місця на ринках, в павільйонах тощо, а за кожен квадратний метр земельної ділянки, наданої у власність або користування, зокрема на умовах оренди (суборенди) юридичним та фізичним особам з метою організації на такій ділянці ринкової торгівлі. При цьому вартість квадратного метру площі такої земельної ділянки за кожен день здійснення ринкової торгівлі пропонується встановити від 0,25% до 2,5% мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного року). На сьогодні ринковий збір справляється за кожний день торгівлі, а його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної зарплати для громадян і трьох мінімальних зарплат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції.
Збір за парковку автотранспорту у проекті видозмінюється у податок за місця для паркування ТЗ. Об’єктом оподаткування цього податку, як і ринкового збору, буде не саме місце, а земельна ділянка, яка згідно із рішенням органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування ТЗ на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях. Платниками «паркувального» податку визначені «юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування», а не власники автомобілів. Тому вартість місця паркування обходитиметься дорожче. За кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування ТЗ стягуватиметься від 0,03% до 1% мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного року). На сьогодні ставка ж збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% НМДГ в спеціально обладнаних місцях і 1% – у відведених місцях. Тож ринковий податок стягуватиметься лише за дні торгівлі, а от «паркувальний» – незалежно від часу перебування автотранспорту на стоянці.
У випадку прийняття законопроекту продовжуватимуть стягувати плату за рекламу. Правда, уже не податок, а збір. При цьому за розміщення реклами доведеться сплачувати у декілька разів більше. Із 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час до 5% вартості рекламних послуг незалежно від часу її розміщення. У разі ж рекламування алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів, товарів і послуг (товарних знаків) застосовуватимуться подвійна ставка оподаткування.
Замість курортного збору пропонується стягувати туристичний збір. Відповідна плата «за відпочинок» не підвищиться, однак стягувати її будуть не тільки у курортній місцевості. Хоча у законопроекті туристичний збір вказаний як необов’язковий, однак стягуватися він може у будь-якій місцевості за рішенням органу місцевого самоврядування. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території села, селища, міста чи об’єднання сіл, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення збору з метою туризму, лікування, відрядження та іншими цілями, що реалізуються під час подорожі, та користуються послугами з тимчасового проживання із зобов’язанням залишити місце перебування у зазначений строк. Якщо він буде впроваджений, то справлятися він буде у розмірі від 0,1% до 2% мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Нині ж граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% НМДГ.
У переліку запропонованих місцевих податків опинилися і два «новеньких», переміщених із розряду загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів): плата за землю та податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки. Перший із них сплачується й нині згідно із ЗУ «Про плату за землю» і ним же регулюватиметься у випадку прийняття законопроекту. А от для впровадження другого необхідно прийняття закону «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки», який був поданий урядом і зареєстрований у ВР за № 3533. Податок на нерухомість пропонується стягувати із власників будівель, площа яких перевищує встановлені у законопроекті розміри. А саме: 150 кв. м квартири; 300 кв. метрів для будинку; 100 кв. метрів для садового (дачного) будинку; 100 кв. метрів для господарських будівель та 30 кв. метрів для гаражу. При цьому ставка податку у розрахунку на рік становитиме 1% суми місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового періоду за 1 кв. м «зайвої» площі будівлі. Водночас, у законопроекті не враховані такі суттєві чинники, як місце розташування об’єкту оподаткування, якість будівельних матеріалів і стан будівлі, кількість осіб, які мешкають у будівлі. Тому головне науково-експертне управління ВР пропонує за базу оподаткування податку на нерухоме майно брати не площу будівлі, а його ринкову вартість, яка всебічно враховує всі його споживчі якості.
