- спрощення системи адміністрування обов’язкових страхових виплат;
- зниження фіскального навантаження на заробітну плату;
- створення прозорої та ефективної системи соціального забезпечення,
а, навпаки, передбачає створення додаткового органу - Адміністрації соціального страхування - постійно діючого об'єднаного виконавчого органу фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у сфері збору та обліку єдиного соціального внеску, що управлятиметься Тристоронньою радою, яка формуватиметься на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців та є правонаступником Пенсійного фонду України, що ліквідується.
Створення такого органу з незрозумілими принципами формування керівних органів та правовим статусом, фактично виводить з під контролю держави систему соціального та пенсійного забезпечення, нівелює скорочення витрат на адміністрування, а разом з утворенням Методологічної комісії з питань звітності, яка не є державним органом, але наділяється повноваженнями затвердження порядку звітності та адміністрування єдиного соціального внеску – тобто видання підзаконних актів взагалі може призвести до монополізації цього сектору на зразок сумнозвісної «Тендерної палати».
В зв’язку з викладеним вище Рада підприємців при КМУ просить президента накласти вето на Закон України "Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вимагати зміни його на наступних принципах:
1. Встановлення розміру єдиного соціального внеску безпосередньо в Законі із загальною ставкою не більше 25%.
2. Покладення функцій адміністрування єдиного соціального внеску на Державну податкову адміністрацію або на Пенсійний фонд.
3. Усунення зайвих проміжних ланок між застрахованою особою і фондами, а також забезпечення прозорості системи фондів соціального страхування, здійснення державного та громадського контролю за їх діяльністю.
Джерело: http://radakmu.org.ua/uk/our_reference/388.html
Хто є потенційним платником єдиного соціального внеску ?
Розділ ІІ. ПЛАТНИКИ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
Стаття 4. Платники єдиного соціального внеску
1. Платниками єдиного соціального внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи і організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за договорами цивільно-правового характеру (крім цивільно–правового договору, укладеного з фізичною особою–підприємцем, у разі, коли виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), зокрема філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи–підприємці та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, використовують працю на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за договором цивільно-правового характеру;
фізичні особи, які використовують працю інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) ...
3) фізичні особи–підприємці, в тому числі ті, які обрали спеціальну (спрощену) систему оподаткування, та члени сім'ї фізичних осіб–підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності
...
Стаття 7. Обов’язки платника єдиного соціального внеску
1. Платник єдиного соціального внеску зобов’язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок на рахунок уповноваженого органу, що відкритий в Державному казначействі для його зарахування;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості у порядку, передбаченому законодавством;
3) допускати посадових осіб підрозділів уповноваженого органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення і сплати внеску, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;
4) подавати до підрозділу уповноваженого органу звітність у строки, порядку та за формою, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з уповноваженим органом, включаючи інформацію про чисельність працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) ...
Стаття 8. Порядок нарахування єдиного соціального внеску
1. Єдиний соціальний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1, 2, 5, 6 і 7 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" (у тому числі на суму збереженої заробітної плати у перші п’ять днів тимчасової непрацездатності), та виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Перелік видів виплат, на які не нараховується внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
2) для платників, зазначених у пунктах 3 (крім фізичних осіб–підприємців, що обрали спеціальну (спрощену) систему оподаткування) і 4 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб–підприємців, що беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб–підприємців, що беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15–річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою–підприємцем, але разом з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу;
3) для платників, зазначених у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону, – на суми, які визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, що беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума внеску повинна становити не менш як 50 відсотків мінімального розміру внеску за кожну особу.
Джерело: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30875
