Секрет економічного “дива”
2008-й в Україні став рекордним зі стягнення податків і митних зборів. Іще на початку року Державна митна служба щодня збирала податків і зборів на суму 346 млн. грн., а за перший місяць 2008-го до державної скарбниці надійшло 7,6 млрд. грн., що вдвічі більше, ніж за лютий 2007-го.
Якщо ж говорити про стан справ на перше півріччя, то митникам за п’ять місяців 2008 року вдалося “відправити” до бюджету понад 40 мільярдів гривень. І це при тому, що обсяг імпорту на початку року фізично зменшився на 26% – переважно через зменшення ввезення енергоносіїв. Окрім того, у зв’язку зі вступом України до СОТ у бік зменшення переглянуто ставки ввізного мита.
Як пояснює секрет такого успіху сама прем’єрка Юлія Тимошенко, ці результати митниця змогла отримати завдяки відновленню програми “Контрабанда – стоп”, операції “Цунамі”, що її провела СБУ, та скасуванню вексельної схеми сплати податку на додану вартість. Чи справді завдяки саме цьому вдалося отримати додаткові 10 млрд. грн. до державної скарбниці з податкових і митних платежів?
Як виявилося, не зовсім. Ба більше, якщо уважно придивитися до ситуації на митниці, то зрозуміємо, що за “економічне чудо” Ю. Тимошенко платимо саме ми, українські громадяни. Адже дива, як відомо, бувають дуже рідко, тобто, якщо гроші з’явилися в одних людей (у цьому випадку в держави), то в когось вони зникли.
Почнімо з першої ланки ланцюжка цієї системи – митниці. Тут гроші спочатку зникають у суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які ввозять в Україну імпортний товар.
Логічно було б, якби зі вступом України до СОТ митні ставки на товари знизилися, відтак мала б знизитися і їх кінцева ціна реалізації. Але не так сталося, як гадалося. То в чому ж “фішка”? В індикативних цінах.
Як розповіли “Газеті” митні брокери, які побажали зберегти анонімність, митники під час визначення митної вартості товару беруть за основу не ціну на товар, вказану в товарно-супровідній накладній (контракті), а користуються таблицями індикативних цін, де показники суттєво вищі за ті, що вказано в контракті. Ба більше, як стверджують брокери, ці ціни фактично щомісяця переглядають, причому зазвичай у бік збільшення. Тобто, якщо, до прикладу, в митній декларації перевізник вказує ціну, підтверджену відпускною накладною, 2 євро за кілограм фруктів, то митники визначають митну вартість цього кілограма вже 3 євро, бо такою є індикативна ціна на фрукт, яку затвердила митниця.
Підприємці, звісно, з такою постановкою питання можуть не погодитися і подати на митницю до суду, але таких випадків не так уже й багато. Адже, по-перше, поки суд розглядатиме позов, товар простоюватиме на складах митниці, за що треба, до речі, платити. А по-друге, товар, особливо якщо це продукти харчування, може зіпсуватися, відтак підприємець не зможе його реалізувати.
Зрозуміло, що гроші, які суб’єкт зовнішньої економічної діяльності “переплатив” на митниці, згодом він закладе в собівартість товару, який купуватиме споживач. Тому можна говорити про ланцюгову реакцію: при несуттєвому зменшенні митних ставок збільшується митна вартість товару, та, відповідно, збільшується кінцева ціна на товар, який купують споживачі.
Після всього цього уряд галасливо заявляє про збільшення податкових і митних надходжень та обіцяє розподілити додаткові надходження “правильно”, а саме на соціальні потреби у вигляді “подачок” до пенсій тощо. І ті ж самі громадяни, котрих “ощасливили” соціальною допомогою, ініціатором якої стала Юлія Володимирівна, починають інтенсивніше використовувати кошти (збільшують попит на ринку) на купівлю імпортних товарів (бо нормальних товарів широкого вжитку в Україні фактично не виробляють), чим, зрозуміло, і стимулюють збільшення інфляції. Мабуть, ставити питання, хто від цього у виграші, марно.
Валентин Концевич
для газети
Юрій Сендецький
генеральний директор ЗАТ “Кармен-Львів”, член Комітету підприємців Львівщини
Під час визначення митної вартості товарів митниця користується лише індифікативними цінами на товари і абсолютно не зважає на цифри, вказані в товаросупровідній накладній. Підприємці, звичайно, можуть легко довести неправоту митниці через суд, але це нічого не змінить – товар через тривале очікування розгляду справи може зіпсуватися. Чому не змінить? Хоча суд переважно й ухвалює рішення на користь суб’єктів ЗЕД, митниця рішень суду не виконує, та й виконавча служба суду не працює. І не працюватиме, оскільки митниця – основний наповнювач бюджету. До того ж, у законі чітко не прописано, на що має опиратися митник під час визначення митної вартості товару. Мовляв, якщо в митника є сумніви щодо ціни, зазначеної в контракті, то він для визначення митної вартості може послуговуватися альтернативними методами встановлення ціни.
Теодор Дяків
голова Асоціації платників податків Львівщини, директор митного брокера ТзОВ “Формула”
Так, те, що митниця користується індифікативними цінами на товари під час визначення їх митної вартості, і те, що ці індифікативні ціни вищі за вказані в товаросупровідних накладних, відповідає дійсності. Ця проблема має два боки. З одного – дуже часто імпортери занижують митну вартість товару, за домовленістю з постачальниками, внаслідок чого Держбюджет і справді недоотримує надходження. З іншого – правда й те, що індикативні ціни, якими послуговується митниця, завищені. Згідно із законом, митники мають визначати митну вартість з огляду на товаросупровідні документи, і лише якщо їх немає, користуватися індикативними цінами. Правильніше було б, якби під час розмитнення митники користувалися договірною ціною, вказаною в контракті, за умови, що контролюючі органи й України, і країни – імпортера продукції контролювали б суб’єкта ЗЕД, який ввозить або вивозить товар.
Роман Макар
начальник сектору зв’язків із громадськістю Західної регіональної митниці
Відповідно до ст. 249 Митного кодексу України, митну вартість товарів, що їх громадяни переміщують через митний кордон України, з метою нарахування податків і зборів визначають на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, які переміщують у несупроводжувальному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховують вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або в разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог Митного кодексу України.
Для юридичних осіб порядок і методи визначення митної вартості товарів, які переміщують через митний кордон України, встановлено розділом ХІ Митного кодексу України. Документи, які подає декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766. Серед них зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
