Такими є результати дослідження соціальних цінностей львів’ян, яке на замовлення Комітету підприємців Львівщини провела цього літа іноземна компанія GFK (Growth from knowledge). Так само оцінили львів’яни й красу свого міста. Щоправда, ці цифри значно вищі за ті, котрі характеризують вдоволеність мешканців станом справ у Львові.
Цікаво, що хоча більшість городян не мають наміру виїжджати зі Львова, ймовірність того, що вони порадять друзям переїхати сюди, оцінили лише на трієчку. Свою “вірність” місту Лева опитані пояснюють віком, прив’язаністю до друзів і родичів. Серед позитивів міста, крім його краси, називали також статус столиці Західної України, унікальність, популярність, духовність та озеленення, проте рідшають лави тих, хто спромігся назвати Львів чистим. Із-поміж недоліків, що їх зазначали львів’яни, – львівські дороги, засміченість і погане водопостачання.
Не оминули в дослідженні й питання політики. 91% львів’ян бачать ідеального політика високоосвіченим, не надмірно багатим, добрим сім’янином, рішучим, безкомпромісним, віруючим і молодим. Люди не надають великого значення вмінню політика говорити та поводитися – 56% вважають, що головнішими є справи, які він робить. Ставлення до корупції є хоча й дивним із погляду логіки, однак доволі традиційним для України: якщо чиновник вимагає хабар, більшість львів’ян схильні заплатити, але загалом вважають корупцію вкрай негативним явищем.
Що ж до церкви, то її має відвідувати кожна порядна людина, вважають львів’яни. Та при цьому визнають, що релігій багато, тому головне – щоб людина була доброю. Свою нетолерантність можуть виявити до нехристиян, російськомовних українців, росіян, поляків і прихильників Партії регіонів. Бачити “тільки в гостях” воліли б негрів, азіатів, мусульман і гомосексуалістів.
За висновками GFK, позитивними рисами міських жителів є орієнтованість на роботу та кар’єру, законослухняність, самостійність та осудження корупції. Та назагал результати дослідження є доволі тривожними, вважають його організатори.
– Більшість мешканців очікує, що за них хтось прийде і все зробить. Міста з таким підходом не розвиваються, – зазначив Євген Глібовицький, член ради КПЛ. – Друга небезпека в тому, що місто доволі закрите до нових ідей. Ті люди, яких щось не влаштовує, радше виїдуть у безпечніше місце, ніж виправлятимуть ситуацію тут. Через якийсь час у місті залишиться критична маса збайдужілих, а ті, хто може дати Львову найбільше, виїдуть розбудовувати Київ, Варшаву, Лондон і Москву. Через таку ситуацію проходило чимало міст світу. Наприклад, Лондон пережив свою кризу в 60-х роках ХХ століття. Та коли місто відкрилося й лібералізувалося, воно зуміло стати фінансовою столицею світу. Сподіваюся, що з цього дослідження зроблять висновки політики та бізнесмени.
Соціальні цінності мешканців окремого міста в Україні досліджують уперше, тож усю програму розробили спеціально для львів’ян. Під час дослідження методом особистого інтерв’ювання опитано 800 мешканців різних районів Львова віком від 18 років. На думку членів КПЛ, у подальшому це може допомогти закласти основи стратегічного плану розвитку міста.
– Ми дійшли до того етапу, коли, думаючи про сьогодні, втрачаємо наше завтра, – зауважив Євген Глібовицький. – Це дослідження дає змогу побачити, яким може бути наше місто через 10-15 років.
Тепер, як кажуть організатори, м’яч на боці тих, хто хоче щось робити. А ось питання, чи захочуть чиновники вкладати сили в стратегічний план роботи на далеке майбутнє, де їх уже може й не бути на посаді, досі залишається відкритим.
Мар’яна Вербовська, "Львівська газета"
Середа, 12 вересня, 2007 року, № 161 (231)
