Приходить український бізнесмен до церкви, прибитий різного роду відповідальностями, небезпеками ринку, державним, а навіть і кримінальним тиском, щоб врешті-решт глянути вгору та задуматися глибше над своїм життям, задуматися над стратегією свого життя, часткою якого є його бізнес. Тричі протягом року бізнесмен почує, що «в ерблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! (Mк. 10:25 ), і лише раз у рік про те, що « хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має ». (Mт. 13:12 ) .
Чи готова Церква ламати стереотипи, що панують в українському суспільстві щодо бізнесу, який часто ототожнюється з криміналом? Це та багато інших питань поставив перед собою круглий стіл, який спільно організували Комітет підприємців Львівщини та Відділ розвитку і планування УКУ. Коло проблематики було сформульовано досить гостро і контроверсійно — Церква і бізнес: про чи контра?
Проте, незважаючи на назву, дискусії відбувалися мирно, і ці два незнайомці — представники Церков та підприємці, яким рідко доводиться спілкуватися у такому форматі — пізнавали одне одного, разом шукали спільні напрямні та можливості співпраці. Варто зазначити, що підприємці досить чітко поставили перед духовенством необхідність душпастирства, спрямованого на відродження поваги до праці, яка була систематично знищувана протягом радянських часів. Усі визнали, що проблема, яка є найгострішою для українського бізнесу, — це хабарництво.
Досить з'явитися підприємцеві перед очі священика маючи на думці запитання духовного характеру, і як правило його тут же завантажують питаннями на кшталт: «Чи ви не помогли би нам із цементом на нову Церкву?». На думку голови Комітету підприємців Львівщини Ярослава Рущишина, підприємці є тактиками, а духовенство — стратегами. Принаймні останні мали би такими бути. Однак якщо з талантів перших священики радо користають, то своїми ділитися або не хочуть, або не можуть. Як зазначив Ярослав Рущишин, без стратегічного бачення проблем великого та малого бізнесу нам доведеться поставити на покуття долар замість ікони. Церковне соціяльне вчення, на його думку, є дуже цікавим та потрібним, але залишається абсолютно незнаним серед загалу і часто зводиться до гарних цитат у середовищі фахівців-богословів.
На круглому столі були представлені майже всі християнські конфесії Львівщини. Проте їх виступи засвідчили, що поки що стосунки львівського духовенства з підприємцями мають хаотичний характер і майже повністю залежать від приватних ініціятив чи то бізнесменів, чи то священиків. Тому абсолютно логічним був заклик, який активно підтримали присутні, — звернутися з проханням до українських Церков проголосити один з наступних років Роком підприємництва і праці, протягом якого серед ширшого церковного загалу розглянути ці питання.
У своїй притчі про багача Христос звертає увагу не стільки на неможливість, як на складність відмовитися від земного багатства. «Вушком голки», за одним із трактувань цієї притчі, називали дуже низькі ворота, що вели до Єрусалиму. Щоб пройти через них, верблюдові треба було йти на колінах…
Євангеліє не вимагає від бізнесмена відмовитися від багатства, але закликає в покорі ним управляти. Бо справжнім володарем усього є Господь, а людина — лише упорядник його багатств, менеджер, виноградар у його винограднику. З огляду на це Церква говорить про чесноти бізнесу, які є нічим іншим, як чеснотами християнина-підприємця. Коли і чи довідаються про це українські підприємці залежить, коли і чи сповнить Церква своє пряме покликання.
Олена ТИШКО, «Патріярхат» (№ 1 (398) 2007)
