У вівторок, 17 жовтня, Верховна Рада України перенесла проведення парламентських слухань про стан підготовки вступу України до СОТ на 1 листопада. За ухвалення відповідної постанови проголосував 241 народний депутат.
Аргументами перенесення назвали те, що обговорення цієї проблеми необхідно проводити з урахуванням змісту проектів законів щодо СОТ, які Кабмін планує внести на розгляд парламенту до кінця жовтня. Проте вже очевидно, що, найімовірніше, цього року Україна не встигне стати членом СОТ, відтак вступу до цієї організації доведеться очікувати ще рік. Про те, які практичні очікування пов’язує з членством у СОТ український бізнес, а не тільки теоретизування депутатів та урядовців, – розмова із львівським бізнесменом Ярославом Рущишиним.
– Цікаво було б дізнатися вашу думку як людини, яка займається бізнесом і міжнародною комерцією, як “виграють” чи, можливо, “програють” українські бізнесмени після вступу України до СОТ?
– Якщо говорити про мій бізнес зокрема, то не отримаю особливих переваг від вступу України до СОТ (фірма “Тротолла” спеціалізується на виготовленні жіночого одягу, – “Газета”). Проте якщо аналізувати загалом, то вступ до будь-якої міжнародної організації нарешті відчинить такі собі двері до нашої “вічно закритої” економіки. Тому оцінюю прийдешній вступ України до СОТ як позитивний фактор. Потрібно усвідомлювати: ставши членом Світової організації торгівлі, Україна отримає шанс вийти на світові ринки зі своїм високотехнологічним потенціалом і потужними підприємствами. Передовсім ідеться про машинобудування, літакобудування. Знову ж таки, повертаючись до мого бізнесу та швейної галузі загалом, навряд зі вступом нашої держави до СОТ я зможу отримати від цього якісь особливі преференції. Така річ, як логістика, в наш час є доволі дорогим явищем. Тому “шарпатися” та говорити про широкий вихід на світові ринки зі своєю фірмою після вступу України до СОТ не буду. При цьому наголошую: я особисто як прихильник ліберальної політики можу стверджувати, що той курс до СОТ, яким іде наша держава, є позитивним явищем.
– Щодо роботи українських підприємців із закордонними партнерами, то чи буде якесь “потепління” після омріяного вступу нашої держави до Світової організації торгівлі?
– Розумієте, в чому проблема: багато людей нині чомусь думають, ніби зі вступом України до СОТ вітчизняна продукція просто загине, оскільки не зможе конкурувати з іноземними товарами. Проте ця думка є хибною. Здорова конкуренція – це завжди добре, якщо йдеться про розумні рамки. Варто усвідомити, що конкуренція нас у жодному разі не погубить, а тільки загартує та спонукатиме постійно прагнути до нових і нових висот. Сама ж співпраця українських підприємців із закордонними партнерами стимулюватиме український бізнес. Важливу роль тут відіграватиме обмін досвідом і технологіями.
– А якою буде ситуація з митом і податками на кордонах?
– Ситуація виглядатиме приблизно так: Україна буде зобов’язана уніфікувати та змінити свої митні правила на кордонах відповідно до угод, які підписують зі всіма державами-членами СОТ. У деяких випадках певне збільшення мита буде в збиток нашій країні. Однак це відбуватиметься тільки після відкриття західних ринків для українського виробника. Важливо не почати забавлятися в гру “Око за око, зуб за зуб”. Якщо нам дещо підвищать ввізне мито на деякі товари (а це буде обов’язковим етапом після вступу до СОТ), то не потрібно робити якихось каверзних кроків у відповідь.
Багато скептиків стверджують, нібито після вступу України до СОТ наш внутрішній ринок заполонить просто лавина китайВського “ширвжитку”, проте таке явище, як контрабанда, існувало завжди. Й тепер на наших ринках є безліч “європейських” товарів з ярличком made in China, але чомусь ніхто особливо не переймається цим. Тобто проблема китайського “ширвжитку” на українському ринку вже є. Питання в іншому. Наша економіка наразі закрита. Щоб дорівнятися до світових стандартів, Україні потрібно самотужки виховувати та піднімати вітчизняного виробника й виходити лише із власних стратегічних цілей, аби в підсумку не залишитися на узбіччі потужного міжнародного ринку. Тож беручи до уваги такі судження, я можу з упевненістю сказати, що вступ України до СОТ матиме не лише суто політичні наслідки, а й великі економічні переваги.
– Нині побутує думка, що запланований на кінець року вступ України до СОТ через постійні перенесення слухань цього питання у ВР є радше байкою, ніж реальністю. Деякі оглядачі навіть вбачають тут “руку Москви”. Вони стверджують, що оскільки вступ Росії до СОТ тепер відклали на невизначений термін (через відкликання протоколу Грузією), то проросійські сили в Україні вставлятимуть і нам палиці в колеса. Що думаєте щодо цього?
– Мені важко судити про якісь політичні підґрунтя затягування процесу вступу нашої держави до СОТ, а тим паче про проросійський фактор. Річ у тому, що в Україні існує проблема невизначеності зовнішнього руху країни в будь-якому напрямі. Для прикладу, в Польщі дуже важливим був сам процес підведення держави до встановленої планки ЄС. Відтак у них підняли передовсім соціальну складову, змінили інфраструктуру. Якби такий сценарій міг повторитися в Україні, то це було б величезним кроком уперед. Для початку нашим посадовцям слід чітко усвідомити, що вступ до СОТ таки потрібний. І не для престижу, а насамперед для низки пільг і преференцій. І лише тоді коли прийде таке розуміння, вітчизняні уряд і парламент будуть готові почати активно рухатися у визначеному інтеграційному напрямі.
Розмовляла Юлія Ожиївська
"Львівська газета"
