Кажуть, політика та економіка – рідні сестри. Їхня „взаємозалежність” інколи викликає навіть подив, а то й шквал емоцій – постійних дискусій щодо відокремлення бізнесу від влади. А можливо, вони просто граються одна з одною? І якщо так, то чи ця гра ведеться чесно?

Життя часто пропонує більше питань ніж відповідей, але маємо бути свідомими того факту, що мисляча людина має мати власну думку на всі „подарунки” сьогодення.

Гра побудована на засадах несправедливості немає права на існування. Можливо, знайдуться ті, хто заперечить чи назве автора цих слів наївним або ж таким, що нічого не тямить в грі на ймення „Життя в пострадянській країні” (навіть коли її громадяни „вистояли Майдан”). Що ж, я поважаю думку і тих, і інших, хоча не відмовлюсь від своєї ні за яких обставин.

Людина живе працею і не виключно завдяки праці. Хтось менше, хтось більше. Поміж тим ніхто не хоче відмовлятися від відпочинку.

У кожного свої уподобання. Пропоную порозмірковувати над питанням: „Чи гра і розвага є тотожними поняттями, чи вони мають певні відмінності?” Для пересічної особи, мабуть, воно не складає особливої ваги, але коли мова заходить про ціни на певну гру чи розвагу залишитися байдужим практично не можливо.

Не є таємницею, що львів’яни – прихильники активного відпочинку, хоча саме місто не особливо славиться відомими спортивними клубами із давньою традицією. Однак на любительському рівні більшість відпочиваючих не відмовляються „поганяти кулі” (чи то маленьку на зеленому полі, чи то велику по лакованій доріжці)

Відтак сьогодні є чимало любителів боулінгу та більярду, і не одна копійка й не з однієї кишені була витрачена на таку гру чи пак розвагу. Ось ми й наближаємося до широко вживаного зараз слова „бізнес”. Так. Бо все це і є бізнес-стосунки між власником і споживачем. І ось тут питання про те, чи це бізнес гри, а чи бізнес розваги має суттєве значення. Особливо, коли мова заходить про податки. Бо різниця між „тарифами” на гральний і розважальний бізнес вражаюча.

Ще не забута історія судових процесів між власником першого боулінг-клубу Андрієм Бенецем та ДПІ Шевченківського району Львівської області. Панові Бенецю „пропонували” перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну, оскільки боулінг з розважального бізнесу (згідно Закону України „Про оподаткування деяких видів підприємницької діяльності”) мав перетворитися на гральний. Відповідно, сума на придбання патенту мала бути змінена, звичайно на значно більшу.

Суд ухвалив, що такі дії ДПІ є безпідставними та незаконними. Але для визнання цього факту податківцям потрібно було не одне і не два засідання. І тоді, коли юристи ДПА майже не вдалися до „фолу останньої надії”, сталося чудо – прозріння , і пану Бенецю таки вирішили видати свідоцтво платника єдиного податку, не чекаючи на „червону картку” від спільноти підприємців.

Сьогодні Андрій Бенець стверджує, що у нього зараз немає проблем, і боулінг-клуб є повноцінним представником розважальної сфери бізнесу. Проте діями податківців все ще обурений і вважає, що „податкова трактувала закон так, як їй вигідно”.

То ж що є джерелом непорозуміння між ДПІ і власниками бізнесу? Недосконалість та двозначність законів? А можливо, відсутність бажання „гратися в справедливість”? Чи це особисті порахунки? Як би там не було, ми маємо чітко усвідомлювати, що наріжним каменем у будь-яких стосунках повинна бути чесність, і перш за все перед собою. А щодо гри, то пан Андрій твердить, що річ „не в ній самій, а в тім як цю гру організувати”.

З питанням про стан справ у більярдному бізнесі ми звернулись до голови Комісії з питань культури, дозвілля, туризму і промоцій, члена Ради Комітету підприємців Львівщини Маркіяна Іващишина. На його думку, більярд – це розважальний бізнес, а от сфера грального бізнесу провинна бути закритого характеру (мінімум реклами, заборона дітям брати участь у таких забавах і т.д.)

Зараз у нашому місті легальний гральний бізнес мало розвинутий. Натомість нелегальний – процвітає. Пан Маркіян вважає, що людям за таких економічних умов простіше переходити в тінь. „Безлад” в місті, схоже на те, досягає свого апогею. Щодо економічної ситуації в загальному обширі, то навіть після приходу нової влади принципово нічого не змінилось. Політичний тиск на підприємців зник, а от ворота до „економічного раю” й надалі зачинені. А ми все стоїмо і стукаємо. Можливо й відчинять. Головне не відступати від покладеної мети. Тоді й буде встановлена рівновага між питаннями і відповідями. А на разі дрейфуємо необузданими економічними просторами України. Звісно ж з надією на покращення ситуації.

Спеціально для Комітету підприємців Львівщини Роксолана КРАВЧУК