...Однак незважаючи на такі позитивні тенденції ринок цінних паперів для більшості українських громадян і надалі залишається „террою інкогніто”. Про тенденції розвитку, специфіку та „насущні” проблеми далі у розмові із заступником Голови Комітету підприємців Львівщини, Головою Спостережної Ради інвестиційної компанії „Галицькі Інвестиції” Богданом ПУЖАКОМ
Моєю візією є відмова від заполітизованості організації як такої, зі зміщенням акцентів саме на громадську позицію...
-- Пане Богдане, Ви є одним із засновників Комітету підприємців Львівщини, чи не могли б ви розповісти з чого все починалося?
-- Історія створення КПЛ не є досить довгою, вона почалася восени 2004 року. Ідея об’єднання підприємців у громадську організацію не є новою для суспільства. Каталізатором до того, що ми зібралися та вирішили дещо формалізувати між собою стосунки тоді була передвиборча робота, і як наслідок активна участь у подальших „баталіях”, яка нас і об’єднала.
-- Чи завжди були такі активні у громадському житті?
-- Так, активність у громадському житті – це і складова мого характеру, і, як показує наша історія, життєва необхідність. Якщо згадати студентські роки, я активно долучався до роботи студентського братства, брав участь у голодуванні 90-х років. Тобто ще з тих часів я активний у соціально-політичному житті. При цьому моєю візією і тоді, і у Комітеті є відмова від заполітизованості організації як такої, зі зміщенням акцентів саме на громадську позицію.
-- Які функції як заступник голови КПЛ Ви виконуєте?
-- Вони є визначені статутом, основне – це коли відсутній голова Комітету, я повинен виконувати його функції. А взагалі – це й участь у колегіальних засіданнях, безпосередня участь у профільних комісіях, тобто ті ж обов’язки, на виконання яких має право кожен член Комітету.
Що до засідань, то можна їх умовно поділити на офіційні та неофіційні. Офіційні – це засідання Ради КПЛ, на яке приходять по можливості усі, і яке стосується серйозних речей. Тобто темами до обговорення на засіданні є важливі соціально-економічні та політичні події, які впливають на ведення бізнесу.
Неофіційною частиною є так званий „пивний день”. Наприкінці робочого тижня, у п’ятницю, ми збираємося і обговорюємо ті ж самі теми, але вже у неформальній обстановці.
Інколи варто узятися і до такої роботи, особливо...
-- Поговоримо про Ваш бізнес, скільки років Ви присутні на ринку цінних паперів?
-- Вже 10 років компанія, яку зараз очолюю я, присутня на ринку.
-- 10 років – для українського фондового ринку – це багато. Зимою цього року світові аналітики фондового ринку відзначили неймовірно великий ріст рейтингу та індексів українського, однак сьогодні крива цих показників відчутно змінюється кожного дня у кардинально різні сторони, чи не означає це, що потенційно позитивні тенденції вже втрачено?
-- Говорити про індекси та рейтинги нашого фондового ринку у класичному розумінні, як воно є у Західній Європі, Америці чи у Японії, досить важко. Насправді фондовий ринок як такий в Україні не існує, є невеликі фондові „майданчики”, на яких відбуваються торги цінними паперами.
Поштовхом до виникнення таких „майданчиків” став процес приватизації, акціонування, відповідно як наслідок поява акцій як таких. А індекси та рейтинги, що присвоюються нашому фондовому ринку, є адекватними лише у прив’язуванні їх до певної політичної ситуації.
Звичайно, після „помаранчевої революції” у інвесторів були великі очікування, які були готові вкладати кошти у цінні папери. Відповідно до цих очікувань умовно зростала і вартість вітчизняних акцій. Загалом інвестори досить добре обізнані із політичною ситуацією в країні. Перемогу на президентських виборах 2004 року Віктора Ющенка інвестори розцінили позитивним моментом – як фактор стабілізації політичного клімату в Україні. Однак з часом визріла ще одна проблема – конституційна реформа, яка зменшує повноваження Президента, та розширює парламентські, відтак політичної визначеності в Україні не буде щонайменше до виборів депутатів до Верховної Ради. При цьому велике значення для інвестора мали характер та зміст дій Ющенка. Інвестори розраховували, що з початку свого правління Віктор Ющенко міцніше візьметься до влади, а ідея конституційної реформи з часом знівелюється, і ситуація у державі вже не залежатиме від виборів-2006.
Сьогодні ж великі інвестори фактично дали вказівку своїм структурам не робити жодних рухів до весни 2006 року.
Цікаво, але загалом інвесторів цікавить не так демократичність розвитку країни, як його стабільність. Китай – не можна назвати демократичною країною, але завдяки фактору стабільності там сьогодні присутній інвестор. Відтак найбільше чого боїться інвестор – це непрогнозованісь. Як не абсурдно це звучить, але навіть Лукашенко є досить прогнозованим, відтак інтерес до білоруського ринку у інвестора не зникає, незважаючи на те, що політична ситуація у країні загалом досить далека від ідеалу.
В Україні ж ситуація виглядає наступним чином – країна – демократична, однак ситуація в економіці повністю залежить від влади, яка періодично змінюється.
... особливо, коли є така компанія (праворуч Голова КПЛ Тарас СОСНОВСЬКИЙ)
--Чи доцільного говорити про львівський фондовий ринок?
-- Говорити про львівський фондовий ринок, взагалі важко... Нагадаю, але говорити навіть про існування українського фондового ринку неправильно, я це утворення називаю „фондовими майданчиками”. Звичайно, є якась частина акцій українських компаній, так звані українські „голубі фішки”, але це в основному акції великих енергетичних, переробних та нафтових підприємств.
--Чи багато українських емітентів цінних паперів очікують на великого інвестора, який купить контрольний пакет акцій, та ігнорують інтереси дрібних та так званих „портфельних” інвесторів?
-- Фактично, пропоновані зараз на ринку акції важко назвати колом зацікавленості дрібних інвесторів. А портфельні інвестори були присутні на ринку зразу після процесу приватизації, такі інвестори купують невеликі пакети акцій, а інколи і контрольні, лише задля того, аби потім їх продати за більшою ціною. Однак потім вони зрозуміли, що на українському фондовому ринку немає визначеного чинним законодавством механізму захисту дрібного інвестора, і тому вийшли з торгів. І зараз учасниками фондових процесів є в основному великі галузеві інвестори. Підсумовуючи можна сказати, що зараз такі інвестори присутні у агропромисловому комплексі, переробка, енергетика, нафтова та металургійна галузь.
В Україні на жаль найбільшими інвесторами є вузьке коло багатих осіб. Тоді як у США, наприклад, рейтинги інвесторів очолюють пенсійні та взаємні фонди, активи яких належать саме дрібному та середньому інвестору.
Ну і найсумніше у цьому те, що у нас сьогодні майже відсутня корпоративна культура. Тобто розуміння, що дрібний (міноритарний) акціонер – у першу чергу потрібен компанії. У загальносвітовій практиці навіть найбільші компанії при потребі залучення додаткових коштів на середньострокову чи довгострокову перспективу в першу чергу думають про додаткові емісії цінних паперів (у розрахунку в основному на дрібного інвестора) а потім уже розглядається варіант банківського кредиту. А у нас, ігноруючи права міноритарних акціонерів, компанії часто виживають лише за рахунок кредитів. При тому, що в нас кредити і „дорогі” і недовгострокові.
А сьогодні навіть звернувшись до суду міноритарний акціонер навряд чи відвоює свої права. Причини ж у закорумпованості українських судів та у відсутності закону „Про акціонерні товариства”.
На форумі „Бізнес і влада -- партнери”, де був присутній Ющенко, на моє запитання „коли ж він повипливає на Верховну Раду щодо необхідності такого закону?” – було названо весну 2006 року. Немає навіть необхідності говорити про важливість цього документу, він просто є базовим для багатьох механізмів функціонування фондового ринку. При прийнятті такого закону, між іншим, більшість обленерго можуть перейти під контроль держави...
А взагалі, краще ходити гарним та чистим містом...
Б Л І Ц
Хобі: футбол, книжки;
Художня література: Достоєвський „Брати Карамазови”;
Художній фільм: „Політ над гніздом зозулі”, „Людина дощу”;
Музика: український рок („Океан Ельзи”, „Кому вниз”) , та рок 60-70-х років („Бітлз”,” Діп Пьопл”, „Лед Зеппелін”, „Крім”);
Відпочинок: активний – гори, море, подорожі;
Мрія: „Щоб довкола мене, моїх близьких і друзів були забезпечені та щасливі люди”
