Така "туманність" ситуації "а що ж буде завтра" відлякує грошові мішки, і на жаль, цьому не змогли зарадити ні організований міні-Давос, ні купа реґіональних інвестиційних форумів.

Для Львівщини як для реґіону, що розвивається значною мірою за рахунок інвестиційних вкладів, посідаючи шосте місце серед областей після Києва, Донецької, Дніпропетровської, Харківської та Луганської областей за обсягом вкладеного капіталу, питання інвестиційного клімату є досить важливим. Тому "Поступ" вирішив провести "круглий стіл" на тему: "Сучасні інвестиційні реалії", на який запросив експерта, урядовця та бізнесмена...

-- Як Ви оцінюєте інвестиційний клімат України? Він сприятливий чи ні? Що у ньому змінилося за півроку?

Ганна ЧЕРЕЗНІЧЕНКО, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень: Його не можна назвати сприятливим, хоча не можна назвати і непривабливим. Факти свідчать про те, що у державному секторі відбулося зменшення інвестицій, зокрема в освіту, охорону здоров'я, соціальні послуги (падіння до 30 відсотків), і збільшення, щоправда, незначне в приватному секторі -- переважно за рахунок коштів, вкладених приватними підприємствами, та за рахунок кредитів. Звичайно, є інвестиційне уповільнення, порівняно з попереднім роком, пов'язане із законодавчими змінами, політикою Нацбанку та урядовими рішеннями. Зокрема скасування пільг на ввезення устаткування та ревальвація гривні -- це найбільш негативні чинники, які вплинули на інвестиційний клімат.

Валерій П'ятак, заступник голови Львівської облдержадміністрації з економічних питань: Якщо згадати про інвестиційне середовище Львівщини, інвестиції загалом і в основний капітал, то ситуація є кращою, аніж минулоріч. Якщо ж говорити про прямі іноземні інвестиції, то їх удвічі менше, ніж торік, і в контексті прямих іноземних інвестицій ця ситуація на макрорівні свідчить про невизначеність економічно-політичних очікувань, а в контексті змін до державного бюджету -- про невизначеність щодо вільних економічних зон, операцій із давальницькою сировиною. Це практично стримало головних іноземних інвесторів, які або згорнули інвестиційні програми, або скоротили потоки капіталу.

Ускладнила ситуацію і ревальвація гривні, яка для іноземного інвестора, безумовно, невигідна. Інвестори прив'язують свої видатки і зарплату до "твердої валюти". Ревальвація ж гривні -- це зростання видатків на 8-10 відсотків. Стабільність "твердої валюти" -- один із компонентів позитивного ухвалення рішення щодо капіталовкладення.

Богдан ПУЖАК,  голова Спостережної Ради інвестиційної компанії „Галицькі Інвестиції”, заступник голови Комітету підприємців Львівщини: Зараз інвестиційний клімат в очікуванні. Але загалом його можна назвати несприятливим через те, що сьогодні є невизначена політична ситуація -- переддень парламентських виборів.

Однак коли порівнювати з минулорічним інвестиційним кліматом, то сьогодні ситуація є, звичайно, кращою. Це пов'язано зі змінами, що відбулися в Україні минулого року і в зовнішній політиці, і у впровадженні деяких кроків щодо демократизації суспільства. Проте ситуацію погіршило затвердження конституційної реформи. Отож владу (тобто саму систему управління) було дещо розбалансовано. А через проблеми влади виникають проблеми в економіці.

Щоб зробити інвестиційний клімат сприятливим, політичній еліті під час парламентських виборів треба досягнути консенсусу. Тоді клімат буде поновлено, так би мовити, інвестиційні індекси поповзуть догори.

-- Куди зараз вкладають гроші іноземні інвестори, а куди українські?

Г. Ч.: Іноземні інвестори як вкладали, так і вкладають кошти в ті види діяльності, які швидко окупляться: торгівлю, нерухомість, ринок послуг, харчову промисловість. Натомість українці переважно інвестують у промисловість, менше -- у будівництво, досить багато (60 відсотків інвестицій) у торгівлю, транспорт, зв'язок.

В.П.: Українські інвестори вкладають у виробництво, будівництво, переробку, систему торгівлі та логістики. Якщо говорити про співвідношення між іноземними інвесторами та вітчизняними, то рахунок 1 до 10 на користь українських... Зараз менше іноземних інвестицій, але думаю, це тимчасове явище. З іншого боку, дуже добре, що внутрішній інвестор активізувався.

Б.П.: Інвестори переважно вкладають гроші у нерухомість. Загалом коли є нестабільна, неприваблива ситуація, люди намагаються інвестувати у речі, які за будь-якої влади, за будь-якої політичної ситуації можна буде реконвертувати, тобто повернути.

Ті ж люди, котрі звикли ризикувати, інвестують і у виробництво, і в сільське господарство, і у торгові операції. Вже традиційно частина людей користується депозитом у банку. Якогось чіткого розподілу на кшталт іноземний інвестор вкладає гроші в одне, а вітчизняний -- в інше немає. Є розподіл хіба що географічний: іноземні інвестори більше працюють у Києві, оскільки вважають, що там інвестиції будуть найбільш захищеними. А погляд українських більше спрямований на реґіони. Хоча, наприклад, якщо брати за критерій близькість до кордону, то на Львівщині працюють інвестори з Польщі, Угорщини, Чехії, котрі вкладають не тільки в нерухомість, а й у речі, пов'язані з торговими операціями.

-- Який інвестиційний проект Вам першим спаде на думку, якщо Вас запитають про великий інвестиційний проект, який активно реалізовують?

Г.Ч.: Знаєте, на жаль, не можу вам такого назвати... Я не бачу позитивних змін. На міжнародному форумі міні-Давос багато говорили, але того, що щось із того реалізувалося, я не можу сказати.

В.П.: На сьогодні вкладають кошти ті інвестори, які орієнтуються на внутрішній ринок, тобто і іноземні, і вітчизняні. Яскравим прикладом є компанія "Метро". Придбавши земельну ділянку, вона одразу вклала 18 млн грн і до кінця цього року має завершити й здати свій об'єкт. Загалом сума інвестицій цієї фірми -- 20 млн євро. Чимало переговорів із інвесторами у виробничому секторі -- машинобудування, приладобудування, нафтопереробці, але, вони очевидно, очікують... Тут інвестиційне затишшя пов'язане, мабуть, із переходом до виборчої компанії. Тобто реально рішення ухвалюватимуть наступного року.

-- Тобто від інвестиційного форуму, який має незабаром відбутися, Ви не очікуєте результатів?

В.П.: Принаймні ми робимо все, що від нас залежить. Зараз ми готуємо комплексні проекти, презентації на форум із серії гірничої хімії щодо яворівської сірки, Стебника, Нового Роздолу -- проекти заводів із видобутку мінеральних добрив. Це проект вартістю понад 200 млн євро.

Також ми відпрацьовуємо великий інвестиційний проект будівництва нафтопереробного комплексу в Бродовському районі. Зараз пропозиції щодо нього скеровані до Кабінету Міністрів. Крім того, є декілька реальних проектів будівництва-організації туристичних центрів, розробка інфраструктури та транспортних коридорів.

Стосовно цих проектів ми зараз працюємо в робочій групі під керівництвом прем'єр-міністра, готуються земельні площадки під промислові парки. На рівні уряду та ВР відпрацьовується законодавство про промислові парки. Якщо зміни-доповнення затвердять, то Львівщина одразу запропонує декілька таких промислових парків.

Незабаром має завершитися реструктуризація "Львівприладу", після чого одна частина цілісного майнового комплексу функціонуватиме за участі іноземного інвестора, а інша працюватиме як індустріальний парк.

Б.П.: Із проектів, куди реально були вкладені інвестиції, мені спадає на думку завод із виробництва електрообладнання для OPEL "Леоні" -- проект, реалізований у Стрию. Я вважаю, що це один із найбільших інвестиційних проектів на сьогодні.

Що ж до проектів за участі вітчизняного інвестора, то останній не має великих можливостей. Це власне і є показником того, що інвестиції зараз не працюють (зокрема якщо говорити про реальні інвестиційні проекти, про проекти, у яких йдеться про оновлення виробництва або якісь нові технології). Український інвестор вкладає кошти або у підприємство, що вже існує (переважно з радянських часів), або у нерухомість, або в землю.

Валентин КОНЦЕВИЧ, "Поступ"