Рубрика: Постаті
Він молодий, цікавий, успішним себе не вважає, але вже має власну формулу примноження мільйонів
БУТТЯ ВИЗНАЧАЄ СВІДОМІСТЬ
– Пане Ярославе, ви один із найактивніших КПЛ, ви часто виступаєте від імені комітету, який делегує вам це право, адже так записано у статуті КПЛ, і хоч зміна влади відбулася, складається таке враження, що ви і тепер в опозиції до влади, яку виборювали?
– Ми дивимось на все стратегічно: ми не можемо йти на угодовство і тимчасово з владою вирішувати свої справи. Хоча це було б простіше. Я вже через це пройшов, сам зробив багато помилок і знаю, що потім важко з таких відносин вибратися, бо ти вже у влади на «гачку». З таких відносин найперше влада не хоче виходити. І тоді вона вже може витворяти з тобою все що хоче. І, дійсно, вони (колишня влада) витирали об нас ноги.
«Троттола» – одне з найбільших підприємств-експортерів одягу в Україні. Але ми не можемо собі дозволити утримувати маркетингового і фінансового відділів, перекладачів, тому я сам собі перекладач, маркетолог, головний бухгалтер, і владі дуже легко мені нашкодити. Наприклад, я протягом півтора року на підписці про невиїзд, а, фактично, моє місце роботи за кордоном, в офісі клієнта. А тепер ще й ми змушені платити великі штрафи через спізнення поставок, оскільки вантажівки з матеріалами чи продукцією просто не розмитнювались.
– Це було у старі часи. І разом з тим, коли прийшла нова влада, ви не повірили, що все зміниться і почали вибудовувати свою стратегію?
– Це не моя думка, вона давно побутує, що в цій системі змінити поганих людей у владі на добрих, не вирішить усіх проблем. Треба починати від азів, від процесу створення того ж регуляторного акту. А погляньте хоча б, як влада боїться сказати, що вона слуга народу.
– Але ж це найперше сказав Президент і сьогодні на усіх рівнях це повторюють.
– А що такого поганого у словах слуга народу?
– Але ви так часто його повторюєте, що воно змінює забарвлення…
– А мені болить, що люди влади бояться назвати себе слугами народу. І ми, люди, котрі їздили трохи далі ніж за «паркан», хочемо поставити все на свої місця. Найперше владу змусити діяти. Адже якщо слуги не справляються, то народу треба закочувати рукави і виходити на майдан.
Зараз до влади приходять порядні люди, які вчора були з нами на барикадах. Нам треба їм допомогти. Адже відчувається страшний кадровий дефіцит. І свою критику ми спрямовуємо у конструктивне русло. Нами жодної проблеми не піднято без пропозицій її вирішення.
– Отже, це була лише ваша критика стосовно деяких кадрових призначень в області, зокрема щодо митниці, чи ви домагалися посад?
– Ми не можемо змінювати кадри, але хочемо при кожному державному органі створити якусь структуру, яка не лише буде говорити, що влада погана, але говоритиме про те, що і де болить і що треба зробити. І влада повинна ліквідувати цей біль, використовуючи наші інтелектуальні ресурси і потенціал для вирішення проблеми. Я не кажу, що ми можемо запропонувати вирішити все в ідеалі, але ми таки щось пропонуємо. Останні пропозиції ми дали податковій і митниці. Ми не тільки кажемо, що нам погано, ми кажемо, як треба було б зробити, на нашу думку, щоб було добре. Отже, користуйтеся, приймайте чи відхиляйте наші аргументи.
– Як влада ставиться сьогодні до ваших пропозицій і чи вони були прийняті?
– Робота тільки почалася. Зараз ми в процесі створення дорадчого органу при податковій. До речі, думаю, що теперішня податкова адміністрація буде відрізнятися від попередньої. На митниці трохи гірша справа – там такий орган є, але до нього не дослухаються, хоч це і не ми його створювали, тому там треба наводити порядок. Разом з нами влада також має це зробити. Також створюється дорадчий орган при обласній адміністрації. Виявляється за попередньої влади там було понад 20 таких комітетів, а ми про це навіть не знали. І я думаю, якщо ми впровадимо в життя наше бачення роботи бізнесу з владою, то хто б це не був: підприємець чи простий громадянин – вони зможуть прийти в цей дорадчий орган, дати волю своїм почуттям щодо несправедливості. Це буде своєрідний «датчик», який мав би спрацьовувати перед позовами до судових інстанцій.
– У Львові є чимало таких організацій як ваша. Чому вони вас не задовольняли і ви вирішили створити свій орган і чи намагаєтесь сьогодні з ними якось співпрацювати?
– Про багатьох з них я навіть не чув. І коли ми закликали до спільної праці, то не отримали ніякої відповіді. А про деяких я, наприклад, чув, що вони за попередньої влади мали кабінети у податковій і діяли не на користь, а на шкоду підприємництву. Зрештою, не має нічого поганого, що є так багато асоціацій підприємців, адже від цього буде краще підприємцям, на захист прав яких вони покликані.
ЗАСАДИ І ПРИНЦИПИ
– Комітет підприємців на форумі обізвали «придворною» організацією. Вам не образливо?
– Я думаю, що назвали нас ті, у кого з’явився страх, що ми заберемо їхнє насиджене місце та «доступ до тіла». Ми якраз «доступу до тіла» не прагнемо мати. Ми хочемо створити таку організацію роботи, щоб доступитись до влади міг будь-хто.
– Яке основне завдання КПЛ?
– Наша функція – виконання законів чиновництвом, а також блокування нищівних для підприємництва регуляторних актів. При кожній державній структурі ми вже маємо свого представника і намагатимемось максимально докластися до створення «інвестиційного раю» на Львівщині.
– І все-таки ви пропонуватимете кандидатури на посади у державні органи влади?
– Я вважаю, що ми маємо прийти до цивілізованого призначення. Спершу покажи себе на ринку, дай людям заробити, працівникам добру зарплату, сплати податки, зароби собі вплив та імідж, а тоді йди до влади. А не навпаки – іти до влади, щоб заробити собі вплив. Сьогодні частково є так.
– Я так розумію, ви пропонуватимете на держпосади членів комітету? Чи прагнуть підприємці працювати в державних органах?
– Ми пропонуватимемо, однозначно. Якщо серед наших членів хтось виявить бажання, рішення ми ухвалюватимемо колегіально. Насамперед стоятиме питання чи зможе ця людина виконувати конкретні функції. Тепер часто кажуть, що потрібно для цього мати досвід. А я вважаю, що тут має бути розумний компроміс: досвід і «свіжа кров». Бо якщо ми залишимо лише досвід, то до сьогодні досвід був лише негативним і ми залишимось на старих позиціях.
– У статуті КПЛ є принцип невідворотного покарання. За які гріхи і як цей принцип буде здійснюватись? Чи буде він стосуватись членів, кандидатури яких ви подаватимете на посади до держорганів влади?
– Я на перше місце не ставлю цей принцип. Це вже форма ідеальної структури, де будь-які порушення караються. Порушення законодавства призводить до ламання справедливості на ринку конкуренції. Якщо не має справедливості на ринку конкуренції, годі говорити про будь-яку чесну діяльність підприємців на цьому ринку. А надалі і про сплату податків, і про подолання корупції і таке інше. Ні, нам треба спочатку створити справедливе конкурентне середовище. Але його можна створити тоді, коли оцей рівень покарання підняти досить високо. І все ж, я проти того, щоб цей принцип ставити на перше місце. Я вважаю, що першим має стояти принцип «Не нашкодь». Краще не посадити дев’ять контрабандистів, але не нашкодити тому одному, котрий чесно працює і платить податки. У нас, на жаль, була така ситуація, що страждав той, хто працює легально.
– Скажіть, будь ласка, члени КПЛ сплачують усі податки прозоро?
– Думаю, що так. Адже бути на вістрі боротьби (хоча б вийти на блокування податкової) і не сплачувати податки, ви не уявляєте під яким це пресом бути.
– Так було і раніше?
– До помаранчевої революції допускаю, що не всі дотримувались законів. Хоча у нас на підприємстві завжди було все законно. Та сьогодні говорити з владою відкрито, критикувати її не можна, маючи за собою темні плями. Можливо тому ми, наприклад, не їздимо на таких дорогих авто, як дехто з чиновництва.
– Це також один з принципів членів КПЛ?
– Так. А ще є принцип не залишити після себе руїну, особливо духовну.
– КПЛ своїми заявами дуже нагадує політичну структуру. Скажіть, будь ласка, чи комітет в цілому або його члени зокрема братимуть участь у виборах?
– Комітет не є політичною організацією і, думаю, він не братиме участі у виборах. Члени комітету є членами різних політичних організацій і вони, якщо захочуть ітимуть на вибори від цих організацій.
– А чи є такі розмови і чи мають бажання підприємці брати участь у виборах? І, зрештою, навіщо їм це, якщо вже відбулась революція, влада намагається задовольнити їхні вимоги, і схоже, їй самій незабаром доведеться захищатися?
– Є закономірність, якщо владі погано, то підприємцям буде ще гірше, ніж владі.
РЕЦЕПТ ПЕРШОГО МІЛЬЙОНА
– Пане Ярославе, ви себе вважаєте успішним підприємцем?
– Треба дивитись з двох позицій. Перше, що є мірилом успішного підприємця? Банальна відповідь – гроші. В даному випадку я не можу вважати себе успішним підприємцем.
– Ще свій мільйон не вдалося заробити?
– Мільйон я заробив дуже давно. Але йдеться про те, що цей мільйон є інвестований у фабриках. Він є вартістю тих акцій, які виросли в ціні за рахунок тих 10 років, які я працював.
– А може розповісти, як ви заробили цей мільйон?
– Бачите, похвалитись свою зовнішньоекономічною діяльністю я не можу, оскільки фактично ми займаємось продажем дешевої робочої сили. Адже ми працюємо на давальницькій сировині. І якщо колись ми собі дозволяли платити заробітну плату вищою як деінде, то тепер, на жаль, ми не можемо цим похвалитись. Сьогодні на нашому підприємстві середня заробітна плата 560 гривень. Зрештою, я можу сказати формулу, як можна стати мільйонером?
– Хотілось би, щоб ця формула була з власного досвіду.
– Це дуже просто – треба заснувати підприємство.
– На це потрібні готові кошти.
– Ні, колись якихось 300 гривень. І через 10 років продати акції цього підприємства за мільйони. А от питання як зробити так, щоб прийшов ззовні інвестор і вклав у твоє підприємство такі кошти, викупивши акції вже не такий простий – треба закінчити школу на «відмінно», бажано з «червоним» дипломом університет, бажано знати декілька іноземних мов, бажано дуже добре знати фінанси, володіти всіма інструментами менеджменту, все це дуже активно використовувати і працювати 13-15 годин на добу. Тоді, можливо, твоє підприємство буде коштувати для того самого інвестора досить великі гроші. Таким чином я заробив перший мільйон.
– Відомо, що ви володіли таким підприємством, як газета. Воно вас розчарувало тому, що не було прибутковим, чи є інші мотиви продажу?
– Бачите, питання прибутковості чи неприбутковості тут не стоїть. Я після цього почав дуже поважати роботу журналістів, більше ніж колись. Я дуже вдячний колективу видання. Інша справа, чи я мав змогу співпрацювати з газетою і надалі. На жаль, я не мав такої змоги. Нам у цій війні з Медведчуками і Хом’яками завдали такого економічного удару, що ми зараз мусимо зализувати рани. Ще суди тривають досі.
– Скажіть будь ласка, ви особисто братимете участь на виборах?
– Якщо політична організація, до якої я належу, вирішить, де саме мені треба балотуватись, то я братиму участь.
ДОСЬЄ:
Ярослав Рущишин – генеральний директор ВАТ «Троттола» (пошиття одягу, близько 2000 працівників) з 1995 року.
Народився 29 жовтня 1967 року
Освіта: 1988-1993 – навчався у Львівському торговельно-економічному інституті (сьогодні Комерційна академія) за спеціальністю бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності, фінанси (червоний диплом).
2003-2005 – навчається у Києво-Могилянській академії за фахом магістр бізнес адміністрування (МВА).
Кар’єра: 1985 – 1987 – служба в армії. 1993 – 1995 – головний бухгалтер ТзОВ «Мистецьке об’єднання «Дзиґа».
Громадська робота і практика: 1989 – 1993 – голова Студентського Братства ЛТЕІ. 2004 – 2005 – заступник голови Міжнародної Спілки Підприємців.
Сімейний стан: одружений.
