Як показує судова практика, претензії податкової можуть грунтуватися на тому, що кредитна заборгованість не була стягнута впродовж терміну позовної давності. А раз так, то згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) така заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою і, отже, підлягає включенню до складу валового доходу.
<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
Проте для судів більше значення мають не терміни стягнення заборгованості, а характер операції і умови, на підставі яких вона здійснюється.
При вирішенні подібних проблем в ході справи, аналізуючи зміст кредитного договору, суд звернув увагу на наявність порядку розрахунку по наданих сумах кредиту, його цільову спрямованість, термін дії договору, відповідальність боржника за невиконання зобов'язань по поверненню кредиту. Ці і інші деталі підтвердили, що засоби були надані банківською установою на поворотній основі, на певний термін, для цільового використання і під відсоток. А раз так, то операція повністю відповідає дефініції поняття "Фінансовий кредит", приведеній в пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Закону про прибуток.
Визначення відносин між ВАТ і банком як такі, які виникають з надання фінансового кредиту, дає можливість ВАТ не включати отримані кошти до складу валового доходу. Адже згідно пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону про прибуток засоби і майно, привернуті платником податків у зв'язку з отриманням фінансових кредитів, не включаються до складу валового доходу і не підлягають оподаткуванню.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
