Глобальні валютні коливання, економічні та політичні кризи прямо чи опосередковано торкаються всіх без виключення людей, які живуть суспільним життям. Торкаються незалежно від статі, віку, національності. Сьогодні всі громадяни України на власних гаманцях відчувають погіршення життя через втрату купівельної спроможності їхніх заощаджень, не зважаючи на переконливий ріст економічних показників, якими їх годують політики. Спробуємо неупереджено розібратися у причинах цьогорічного інфляційного стрибка та змоделювати наслідки монетарної політики, яку проводять НБУ та органи влади.

Гроші є кров'ю економіки, що дає їй силу, без якої дуже важко протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. Доступні вільні інвестиційні та кредитні ресурси за конкурентними ставками є надзвичайно важливою умовою розвитку будь-якої економіки. Саме у відсутності в українських економічних суб'єктів достатньої кількості вільних дешевих фінансових ресурсів і криється причина того, що українські резиденти змушені звертатись до залучення іноземного кредитування та інвестицій.

Дивно, але для багатьох маститих доморощених та закордонних економістів, не кажучи вже про звичайних громадян той факт, що Україна попри всі свої фінансові проблеми є одним із найбільших кредиторів США є справжнім одкровенням.

Українська економіка задихається від надзвичайно високих кредитних ставок та нестачі вільних інвестиційних коштів. Тому абсурдною та злочинною є ситуація, коли валютні резерви Національного Банку України, що в березні 2006 року складали 19 , у січні 2007 року – 22, у серпні 2007 - майже 28,5, а на кінець вересня – вже більш ніж 30 мільярдів доларів США (дані НБУ www.bank.gov.ua) знаходяться в іноземних банках (16 млрд. доларів США) та цінних паперах (14 млрд. доларів США в основному в облігаціях уряду США), тобто працюють не на українську економіку, а на економіку іноземних держав, в основному Сполучених Штатів. Це у той час, коли США опинились в стані технічного дефолту ще в березні 2006 року, а курс долара за останні 1,5 року впав на 15% по відношенню до основних світових валют. Ані уряд, ні Національний Банк України жодним чином не намагаються пояснити громадськості для чого Україні кредитувати уряд США ті їхні банки під 1-2% річних в розмірі 30 мільярдів доларів, отримуючи взамін

- від уряду США жалюгідну технічну допомогу у вигляді кредитів та грантів на декілька десятків мільйонів доларів щорічно разом із величезним списком зобов’язань,

- від іноземних банків, в яких знаходяться українські кошти – кредити в основному їхнім же афілійованим структурам на загальну суму не більше декількох мільярдів доларів щорічно вже під 7-8% річних, які або кредитують українські суб’єкти господарювання під 12-13% річних, або самі безпосередньо викуповують привабливі українські стратегічні активи стаючи тими самими довгоочікуваними «іноземними інвесторами», яких так гаряче закликають всі помаранчево-біло-блакитні уряди в Україну на розпродаж землі, активів та ресурсів.

В такій ситуації підтримання заниженого курсу української гривні нібито з ціллю стимулювання експорту з точки зору громадян є злочинним. Загальні збитки для українських громадян та підприємств від такої фінансової політики важко переоцінити. Прив'язка нашої валюти до долара США провокує в Україні подвійну інфляцію гривневу та доларову. Сьогодні золото коштує більше 700 доларів за тройську унцію із стійкою тенденцією росту, хоча в 1971 році перед відміною золотовалютного стандарту воно коштувало 35 доларів. Ріст у доларовому виразі склав за 35 років майже 2000%, тобто в середньому більше ніж 50% на рік.

Інфляція ніколи не виникає сама по собі. Інфляція завжди є наслідком неконтрольованого випуску в обіг нічим не забезпечених замінників грошей, що й здійснює сьогодні Федеральна Резервна Система США – приватний банківський конгломерат (див. Е. Саттон «Власть долара»http://www.velesova-sloboda.sled.name/geo/conspiracy.htmlта В. Істархов «Удар Русcких Богов»http://www.pagan.com.ua/forum/showthread.php?t=769).

Отже, частина інфляції в США оплачується й з української кишені.

Основною функцією Національного Банку України є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На превеликий жаль, у жодному законі не прописано, що ж необхідно розуміти під поняттям «стабільність». Керівництво НБУ, очевидно за наказом сьогоднішньої влади, розуміє стабільність, як мертву прив’язку гривні до долара США, повністю відкидаючи задекларовані ринкові цінності та діючи адміністративними інфляційними методами, тими ж що у свій час призвели до краху радянського та російського рубля. Використовуючи долар, як резервну валюту, НБУ разом із урядом штучно знецінює заощадження нашого суспільства, обкрадаючи громадян.

Одним із міфів, яким «провідні економісти» виправдовують курсову політику НБУ є нібито підтримка експортних галузей через експортну орієнтованість української економіки, адже об’єм експорту України становить близько 60% від ВВП. З економічної точки зору такий показник є безглуздим і нічого не означає. Порівняння загального обсягу товарообмінних операцій по експорту із загальною доданою вартістю від всіх товарообмінних операцій народного господарства України (ВВП) це все одно, що порівнювати оборот одного підрозділу із загальним прибутком цілої компанії. Більш показовими для оцінки ролі експорту є порівняння його загального об’єму із загальною кількістю товарообмінних операцій України або доданої вартості , яка створюються експортом, із загальною доданою вартістю народного господарства України (ВВП). В жодній економіці світу експорт не грає вирішальну роль.Так згідно даних Державного комітету статистики (http://www.ukrstat.gov.ua/) загальнорічий обсяг промислового виробництва за вісім місяців 2007 року становив 323,5 млрд гривень, а об’єм експорту - 27,4 млрд гривень, тобто близько 8%. Не потрібно забувати, що експортувати товари можна й нижче суспільної собівартості, отримуючи прибуток за рахунок, наприклад, відшкодування ПДВ.

Основу добробуту будь-якого суспільства завжди становить гармонія між внутрішнім споживанням та внутрішнім виробництвом. Чистий експорт створює в Україні тільки 0,9 % ВВП, а 76,5% ВВП формуються за рахунок кінцевих споживчих витрат (див. таблицю зі звіту НБУ за 2006 рік).

На сьогоднішній день українська гривня є дуже недооціненою щодо світових валют. Так, згідно із Big Mac індексом видання The Economist від 09 червня 2007 року українська гривня є недооціненою щодо долара на 46%.

Більш вигідною, як для економіки, так і для громадян у курсовій політиці є поступова ревальвація національної валюти до ринкової рівноваги.

Цей крок дозволив би:

·НБУ відмовитись від практики штучного завищення вартості долара шляхом викупу надлишку доларів на ринку за гривневу масу, що у свою чергу провокує внутрішню інфляцію й, розкручування інфляційної спіралі можна було б призупинити.

·Підсилити купівельну спроможність громадян та резидентних організацій України, що означає збільшення їх матеріального добробуту, а відтак і платоспроможного внутрішнього попиту .

·Пом'якшити для українських резидентів наслідки доларового подорожчання енергоносіїв на міжнародному ринку – ріст ціни у доларовому еквіваленті компенсовувався б укріпленням гривні.

·Стимулювати розвиток внутрішнього виробництва за рахунок внутрішнього попиту.

Поступова ревальвація національної валюти матиме позитивний ефект тільки разом із комплексною системою заходів по захисту українського ринку від напливу імпортних товарів за допомогою відчутних ставок ввізного мита, перекриття каналів контрабанди та уникнення митних платежів через т.зв. вільні економічні зони, в сумі зі зручними умовами ведення бізнесу в Україні, що стимулюватимуть внутрішнє виробництво й запобігатимуть перевищенню імпорту над експортом!

Стосовно валютних резервів, то, беручи до уваги той факт, що Європейський Союз є найбільшим торгівельним партнером України, і має набагато менші структурні проблеми ніж США, було б доцільнішим та безпечнішим поступово конвертувати більшу частину нашого валютного запасу в Євро, інші світові резервні валюти та золото, і на прозорій конкурсній основі поступово, щоб уникнути стрімкого розбалансування ринку, розмістити його в надійних українських банках. Цей крок дозволить зменшити можливий вплив декількох дуже істотних та реальних ризиків, а саме:

- ризику об’явлення фактичного або технічного (через істотну девальвацію долара) дефолту США , і, як наслідок, девальвації, або навіть повної втрати вартості, чи замороження доларових активів НБУ, що належать українському суспільству;

- ризику замороження доларових активів НБУ внаслідок початку певних військових дій США, що можуть послужити формальним форс- мажором для обмеження використання Україною її валютних резервів;

- ризику зниження курсу гривні через негативне торгового сальдо – тобто власні валютні резерви НБУ замінять іноземні інвестиції та покращать валютну позицію України.

Вищеназвані ризики є цілком реальними внаслідок постійного хронічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів, що не раз у своїй історії вирішували свої структурні фінансові проблеми за рахунок кредиторів та війн, уникаючи справжнього дефолту шляхом девальвації своєї валюти.

Людство стоїть на порозі найбільших економічних та можливих політичних потрясінь у всій відомій нам історії, у порівнянні із якими світова криза 1998 року і навіть крах радянської економіки виглядатимуть незначними коливаннями. В цій ситуації слід використовувати наші активи з максимальною ефективністю. Безглуздим для країни є, нарощуючи валютні резерви, розкручувати внутрішню інфляцію, задарма віддавати їх на збереження формальному банкроту, який їх ніколи не віддасть та й ще при цьому принижуватись виклянчуючи у нього технічну допомогу чи дорогі кредити. Звичайно, вимога зберігати валютні резерви поза межами країни продиктована Національному Банку Міжнародним Валютним Фондом, що, як відомо, повністю підконтрольний США, згідно положень якого міжнародними валютними резервами країни вважаються лише кошти у іноземній валюті, що зберігаються поза її межами. А рівень валютних резервів враховується МВФ для присвоєння кредитного(!) рейтингу. Тобто, щоб отримати кредитну програму від банків або держав-донорів МВФ на 100 мільйонів доларів під 8-9 %, які розкрадуться чиновниками, державі Україна в особі НБУ необхідно покласти на депозит у ці банки, або позичити цим державам 10 млрд. доларів.

Одним із найвідчутніших наслідків для всього людства такого стану справ є зростання небезпеки світової економічної та політичної кризи, до яких може призвести світова інфляційна, військова політика США та колапс американської та в результаті й світової економіки. Про системні проблеми американської економіки говорять уже дуже давно. Але саме вражаюча здатність Сполучених Штатів так довго триматися на плаву з постійним збільшенням дефіциту платіжного балансу, несумісного з життям для інших країн, дещо розхолоджує інші країни та людей, що є їхніми кредиторами. І вони продовжують вкладати гроші в цю найбільшу фінансову піраміду в історії людства, і використовувати нічим не забезпечений долар, що випускає недержавна банківська установа під назвою Федеральна Резервна Система (див. книгу Є. Саттона «Власть Доллара»), як засіб накопичення та платежу, імпортувати американський спосіб життя та економічні моделі. Однак, такий стан речей не може продовжуватися нескінченно. Дзвіночок уже продзвенів. Ознакою стрімкого наближення США до п'ятого (!) (див. Єрік Найман "Чи можливий п'ятий дефолт США?" http://www.alti.ru/bizbook43.htm ) в своїй історії реального дефолту є стан технічного дефолту, в якому опинилися Сполучені Штати у березні 2006 року. Конгрес у черговий раз підняв максимальну планку запозичень федерального бюджету з 8,2 трлн доларів до майже 9 трлн. доларів і заборонив оприлюднення показника М3, що показує загальний рівень усіх зобов'язань США . Але цей вимушений крок абсолютно не усуває головну причину: дефіцит платіжного балансу США, що є наслідком економічної, фінансової, соціальної політики органів управління США, і робить потенційні наслідки від девальвації долара іще страшнішими. Ця політика загнала увесь світ у стан, що в шахах називається цуг-цванг, коли будь-який хід тільки погіршує ситуацію. Недавній обвал іпотечного ринку у США та Великобританії у 2007 році застій іпотечного ринку в самій Україні є підтвердженням того, що криза загострюється. Сьогодні долар впав до рекордної позначки по відношенню до більшості світових валют, і це тільки початок! Реальне банкрутство США, що де-факто вже давно відбулося, адже їхні зобов'язання набагато перевищують їхні активи, у першу чергу, невигідне їхнім кредиторам, більшість з яких складають іноземні інституції та держави, серед яких є й Україна з 30 млрд. доларів валютного резерву, що знаходиться в основному в банках та цінних паперах США.

Якщо Україна не хоче бути обкраденою та доведеною до остаточного банкрутства, необхідно якнайшвидше виходити із цієї фінансової піраміди та позбуватися американських зелених папірців та облігацій. Пора вже українцям нарешті зрозуміти, що іноземні радники, уряди, компанії та особи переслідували, переслідують та будуть переслідувати виключно свої державні, корпоративні та національні інтереси. Тому, якщо ми справді хочемо бути успішними, українською ідеологією повинен стати здоровий прагматичний націоналізм, тобто любов до свого народу (natio– лат. Народ) . Націоналізм, так само як і народ є складним поняттям і включає в себе

- Націоналізм економічний: Свій до Свого по Своє – всі стратегічні активи повинні бути в українських руках;

- Націоналізм територіальний: Рідна Земля – найбільша цінність українського народу, яку в жодному разі не можна продавати, особливо чужинцям, а тільки орендувати українському виробнику;

- Націоналізм політичний : вся влада повинна бути українською;

- Націоналізм мовний;

- І найважливіше - Націоналізм духовний: на духовному п’єдесталі суспільства повинні бути виключно українські родові звичаєві життєстверджувальні природні світоглядні системи та цінності, а не глобальні іноземні релігії, ідеології та культи.

Тільки здоровий прагматичний збалансований націоналізм дозволяє суспільству досягнути внутрішньої та зовнішньої гармонії, яка потрібна народу українському для здорового розвитку. Саме внутрішня гармонія між внутрішнім виробництвом та внутрішнім споживанням є запорукою стабільності економіки та довготривалого успіху на світових ринках, адже зовнішнє є проявом внутрішнього.

Олександр Ваврик,

керівник інформаційного центру «Сварог»

економіст.